Григор'єв Григорій Прокопович народився 21 серпня 1898року в Києві у багатодітній робітничій сім'ї. У п'ятнадцятирічному віці черезматеріальну скруту найнявся переписувачем у казенну палату, а затим влаштувавсярахівником в управління Південно-Західної залізниці.
Аби прогодувати великусім'ю, батько майбутнього письменника підробляв гардеробником в оперному театрі, вякому мати працювала прибиральницею. Це сприяло тому, що Григор'єв у ранньомудитинстві перейнявся особливою шанобою до сценічного дійства. І коли став насамостійний шлях життя, після роботи відвідував Музично-драматичні курси іменіЛисенка, якими керувала дочка Михайла Старицького Марія. Саме завдяки їїклопотанням його прийняли статистом-хористом у театр Миколи Садовського. Згодомбув артистом у театрі української драми під керівництвом Панаса Саксаганського,водночас працюючи за сумісництвом касиром у Держбанку.
Голодного 1921 рокуперейшов на роботу в профспілку цукровиків - керував самодіяльністю на цукроварняхСмілянського повіту. На цей час припадає початок його літературної діяльності.Після закінчення Київського кіноінституту (1934) регулярно друкував статті ірецензії з питань літератури, музики, театру, образотворчого мистецтва в журналах"Радянське мистецтво", "Театр", "Радянське кіно", "Искусство", "Советский театр".
З 1934 року працював асистентом режисера на Київській кіностудії художніхфільмів, але 1937 року зненацька був звільнений "за скороченням штатів". Звеликими труднощами влаштувався на педагогічну роботу. Проте ненадовго. 14 грудня1937 року був заарештований і невдовзі без пред'явлення звинувачення, без судувідправлений в Колимські концтабори.
"Щасливий випадок зіткнув мене черезрік із моїм київським слідчим, - згадував через багато літ Григорій Прокопович. -І він, тепер в'язень, змушений був визнати, що мене репресовано за брехливиминаклепами. Про це дав свідчення на письмі. Начальник табору надіслав це свідченнядо Москви, і наприкінці 1941 року надійшла відповідь: мою справу переглянуть лишепісля війни... У вересні 1946 року мене звільнили. Офіційно був реабілітований уберезні 1958 року".
Опинившись на волі. тривалий час учителював по селахКиївщини. 1959 року нарешті пощастило перебратися на постійне мешкання до рідногоміста Лише вийшовши на пенсію, Григор'єв зміг цілковито віддатися творчій роботі.В останні роки життя він написав публіцистично-документальні книжки "У старомуКиєві" (1961), "Україна танцює" (1964), "Що було, те бачив" (1966), "Цікавібувальщини" (1966), "Чарка меду" (1969).
Помер 29 серпня 1971 року.
Олекса Мусієнко
ЛУ 29 (4438) 19.07.1991
| Отзывы | Оставить отзыв |
