(Нар. 1929p.)
Юрій Мушкетик — визнаний майстерсучасної української прози. За три десятиліття літературної праці ним опублікованобільше десяти романів, низку повістей і збірок оповідань, написано кілька п'єс. Зароман «Крапля крові» автора відзначено Республіканською премією ім. М.Островського (1965), за роман «Позиція» — Державною премією УРСР ім. Т. Г.Шевченка (1980).
Народився Юрій МихайловичМушкетик 21 березня 1929р. в с. Веркиївці на Чернігівщині. Батько працював тодівчителем, мати брала участь в організації перших созів, потім багато роківочолювала колгосп. Уже з дитячих літ майбутній письменник пройшов звичну школусільського виховання.
Дитинство Ю.Мушкетика, як і інших його ровесників, було жорстоко обірване війною. Особистівраження про ті драматичні часи згодом ляжуть в основу повісті «Вогні серед ночі»(1959), знайдуть відображення в ряді воєнних новел Ю. Мушкетика, немалоприслужаться в написанні «окупаційної», «партизанської» частини роману «Жорстокемилосердя» (1973). А нелегкі повоєнні роки в житті поліського села (і авторовомувласному) стануть предметом зображення в повісті «Чорний хліб» (1960), що утворюєсвоєрідну дилогію з повістю «Вогні середночі».
1953р. Ю. Мушкетик закінчуєКиївський університет, потім ще три роки навчається в аспірантурі при кафедріукраїнської літератури.
Літературний дебютЮ. Мушкетика припадає на 1954р., коли «Радянський письменник» опублікував йогоперший твір — повість «Семен Палій». Тоді ж вона вийшла друком у перекладіросійською мовою в журналі «Дружба народов» і окремим виданням у видавництві«Молодая гвардия». Повість була прихильно зустрінута критикою і читачем. Однак і вкомпозиції твору, і в обрисовці персонажів ще відчувалась недосвідченість автора.Згодом Ю. Мушкетик істотно доробить повість — новий її варіант опубліковано вдвотомнику його творів («Дніпро», 1979). Письменницька недосвідченість деякоюмірою позначилася і на історичному романі «Гайдамаки»(1957).
Серед факторів, які сприялизверненню письменника до сучасності, її «гарячої» проблематики, значну рольвідіграла його тривала редакційно-журналістська робота (починаючи з 1956р., вінупродовж двох десятків літ працює в редакції журналу «Дніпро» — відповідальнимсекретарем, а згодом і головнимредактором).
Першим його кроком на томуполі став роман «Серце і камінь» (1962). А наступні твори — передусім роман«Крапля крові» (1964), почасти й «Останній острів» (1969), збірка новел «Зеленеєжито» (1965), повість «День пролітає над нами» (1967) — визначили основну лініюподальшого творчого розвиткуписьменника.
Цікавим свідченням дальшоготворчого поступу є одна з пізніших повістей Ю. Мушкетика «Старий у задумі»(1974).
Досить незвичні для Ю. Мушкетикафантастично-пригодницька повість «З'їж серце лева» (1972), адресована в основномуюному читачеві, та художньо-документальна — «На круті гори» (1976). В першій —печерні леви, мамонти, низка пригод, що трапляються з нашими далекими пращурамидесь у часи середнього палеоліту, і їхня боротьба за те, щоб стати людьми, їхнєлюдське самоусвідомлення. В другій мовиться про видатного вченого В. М.Глушкова.
Новим витком у розвитковіталанту Ю. Мушкетика стали романи й повісті 70 — 80-х років — «Жорстоке милосердя»(1973), «Біла тінь» (1977), «Смерть Сократа», «Біль», «Суд над Сенекою» (1978),«Позиція» (1979), «Вернися в дім свій» (1981), «Віхола» (1982), «Рубіж» (1984),«Обвал», «Жовтий цвіт кульбаби», «Сльоза Офелії» (1985), «Яса»(1987).
| Отзывы | Оставить отзыв |
