Народився Тодось Осьмачка 4 травня 1895 року вселі Куцівка на Черкащині в родині сільського робітника Степана, який працював умаєтку поміщика Терещенка, а потім самотужки здобув фах і славу хорошоговетеринара. З великого гурту своїх дітей батько спромігся дати середню освіту лишенайстаршому синові - Тодосю. Вищу Осьмачка здобував уже самотужки. ЗамолодуОсьмачка вчителював у народних школах. Під час світової війни за свою поему "Думисолдата" був відданий під військово-політичний суд. Але революція внесла своїкорективи. З 1920 року він інструктор з підготовки робітників освіти в Кременчуку.Навчається в Київському Інституті народної освіти (так тоді звався університет). Встудентські роки почалася його участь у літературному житті. Спершу він був членомАсоціації Письменників (АСПИС), яку очолював Микола Зеров, а потім "Ланки" (МАРС),до якої входили Г.Косинка (найближчий товариш Осьмачки), Б.Антоненко-Давидович,Є.Плужник, В.Підмогильний.
Перша збірка поезій Т.Осьмачки "Круча" з'явиласядруком 1922 року, засвідчивши "може, одну з найнадійніших сил", писав С.Єфремов у"Історії українського письменства". Її відзначала глибина образності, блискучанародна мова та епічний стиль дум. 1925 року виходить друга книжка поезій -"Скитські вогні", яку можна було б назвати гімном українському степові:
Гей,степе мій,
Підпер ти ріками моря,
Щоб не схитнулися вони
На нивихлібороба…
Поет прагне образно простежити історичний шлях України - пройти"по шляху віків" і таким чином усвідомити, куди ж летить новий вік, і як будестелитися доля українського народу. Поета огортають тривожні передчуття новихкривавих збурень, які зачаїлися в ідилічних пейзажах. Та він зберігає віру вможливість утримання рівноваги завдяки утвердженню сильного "Сьогодні". Однак те"сьогодні" накочується на нього страшними звістками із рідного села Куцівки відбатька, який просить чим-небудь допомогти, бо в селі голод, а вози з мертвимириплять сільськими дорогами, як журавлі. Осьмачка-студент також голодний іобдертий, з мізерним заробітком за вчителювання в одній із київських шкіл, вимітаєцвілі крихти хліба з шухляд, і прагне виповісти гірку пісню рідного села:
Аті ж крихти, в ногах живі,
З стола небес
Хай рідний вітер на папір
Мені зідме!
Разом із побратимами з "Ланки" Тодось Осьмачка поділяє більі тривогу за долю українського села. Любить і поважає Павла Тичину, щоправда нераз дорікаючи йому за незрозумілі компроміси. Радить "взяти у торбину запасу таходити по селах, а потім уже комінтерн воспівати. А то добре, сидівши в Києві,обклавшись книжками, бути революціонером". На останній закид Тичина образився.Можливо й через те, що Тодось Осьмачка дорікав йому за помітне "позичання" в ньогообразів. 1922 року Тичина записав: "Осьмачку не люблю. Хай собі він буде геній, ане я - не в тім річ".
Останньою книгою Осьмачки, яка була надрукована впідрадянській Україні, була збірка "Клекіт" (Київ, 1929). Вона побачити світ урозпал підготовки процесу над українською інтелігенцією - Спілкою ВизволенняУкраїни, коли ідеологічний прес затискав індивідуальну свободу творчості, доабсурду були розпалені літературні суперечки.
У цій збірці Осьмачка друкуєвірш "Деспотам", в якому звертається до закутого в ланці, працьовитого свогонароду, який годують у казармах на заріз і чию працю забирають "розбоєм в білийдень", передрікає йому падіння "під кригу ланцюгів" і спів "присмаглими губамичужих пісень із городів". Осьмаччині книжки підтвердили прогноз Сергія Єфремовапро нього, як про "одну з найнадійніших сил" серед тодішнього літературногомолодняку. Після Шевченка, він вище за будь-кого іншого підняв у поезії могутній ітрагічний образ українського селянства, що було найбільшою рушійною силоюреволюції, а потім стало найбільшою її жертвою… Цій трагедії він надав космічнихвимірів.
У 1930 році ще вийшов друком Осьмаччин переклад Шекспірового"Макбета", а поему "Дума про Зінька Самгородського" так і не була надрукована.Пізніше вона ввійшла до збірки "Сучасникам" (1943). Тим часом криваві тридцятіроки вже забрали перших близьких друзів поета - Григорія Косинку, ДмитраФальківського, Валеріана Підмогильного. Хвиля доносів у вигляділітературно-критичних статей затаврувала й самого Осьмачку: "ворог народу","бандит". Він розумів, що на нього чекає трагічна доля його друзів. Рятуючись відрепресій, Осьмачка пробирається на Поділля, маючи намір нелегально перейти черезпольський кордон. Його заарештовують і відправляють під конвоєм аж у Свердловськ,але дорогою Тодось Степанович втікає і знову прямує на Поділля з тим самимнаміром. Цього разу його відправляють в тюрму за звинуваченням ушпигунстві.
Очікуючи цілком ймовірну кулю в потилицю, Осьмачка приймає останнєрішення - боротися далі, але "не засобом сили, а засобом слабості" і симулюєбожевілля. Його переводять в психіатричну лікарню в Києві. Усю моторошність тієїситуації пізніше він змалював у повісті "Ротонда душогубців" (1956).
1943року у Львові він видає свою четверту книжку "Сучасникам". 1944 року Осьмачка пишеповість "Старший боярин" - першу світлу книгу, позбавлену страшних картинпекельного та жорстокого життя. Однак лише через рік поет повертається у "проклятіроки" у поемі "Поет", сповненої особистісними враженнями й переживаннямикруговерті репресій. 1947 року поема на 23 пісні вийшла в світ у чудовомумистецькому оформленні художника М.Дмитренка з присвятою "Пам'яті єдиного мойогодруга і найблагороднішої людини між людьми, мені знаними, мойого батька СтепанаОсьмачки".
У 1953 році вийшла збірка "Китиці часу", де було зібрано вірші1943-1948 рр. Після цього письменник ще активніше працює у жанрі прози: повість"План до двору" (1951), книжка "Ротонда душогубців" (1956), перекладає О.Уайльда іУ.Шекспіра, виступає з есеїстичними роздумами про Шевченка й природу мистецькоїдіяльності. Однак нерозуміння земляків-критиків, глуха й байдужа читацькааудиторія, до якої апелював Тодось Осьмачка в надії зібрати кошти на видання своїхтворів, посилювали відчай і безвихідь письменника.
В своїх мандрівках посвіту він ніколи не зупинявся, переслідуваний, немов хворобою, страхом розправинад ним агентами КДБ. Переїхавши з Німеччини до США Тодось Осьмачка прагнезосередитися на творчих справах. Часто виступає перед українськими громадами, тастрах і підозри змушують його знову зриватися з місця, й переїжджати від країни докраїни.
6 липня 1961 року на одній з вулиць Мюнхена він упав під ударомнервового паралічу. Стараннями друзів його літаком перевозять до США і кладуть налікування в психіатричну лікарню "Пілгрім Стейт Госпітал" поблизу Нью-Йорка. Тавийти з госпіталю хворому поетові, який вимріював нову збірку поезій і афоризмів"Людина між свідомістю і природою", не судилося. 7 вересня 1962 року на 67 роціжиття Тодось Осьмачка помер.
Література: Поезії (К., 1991).
По Осьмачка Тодось найдены еще материалы:
Біографія Осьмачка Тодось
Життя та творчість Осьмачка Тодось
| Отзывы | Оставить отзыв |
