(1849 — 1920)
ПанасМирний (Панас Якович Рудченко) народився 13 травня 1849 року в родині бухгалтераповітового казначейства в місті Миргороді на Полтавщині. Незначною була освітаПанаса Рудченка, бо після кількох років навчання в Миргородському парафіяльному, апотім у Гадяцькому повітовому училищі чотирнадцятилітній хлопець йде на власнийхліб.
Чиновницька служба Рудченка почаласяв 1863 році в Гадяцькому повітовому суді. Наступного року він переходить уповітове казначейство помічником бухгалтера, а згодом, після короткочасногоперебування в Прилуках, займає цю ж посаду в Миргородському казначействі. Такминули перші вісім років служби в невеликих містахПолтавщини.
На цей час припадають йогоперші спроби на ниві літературної творчості та фольклористичної діяльності.Частина зібраних П. Рудченком фольклорних матеріалів була згодом опублікована йогобратом Іваном Біликом у збірниках «Народные южнорусские сказки» (1869, 1870) та«Чумацкие народные песни» (1874).
З 1871року Панас Рудченко живе і працює в Полтаві, займаючи різні посади в місцевійказенній палаті. Його зовсім не приваблювала чиновницька кар'єра (хоч сумлінне,ретельне виконання службових обов'язків і дозволило досягти високого чину дійсногостатського радника). І. П. Рудченко починає пробувати свої сили в літературі.Прикладом для нього був старший брат Іван, що вже з початку 60-х років публікувавсвої фольклорні матеріали в «Полтавских губернских ведомостях», друкувався в«Основі», а пізніше видав окремі збірники казок і пісень, перекладав оповіданняТургенєва, виступав у львівському журналі «Правда» з критичнимистаттями.
Літературна праця стаєсправжньою втіхою і відрадою П. Рудченка. Уриваючи час від відпочинку, просиджуючивечори за письмовим столом, він з натхненням віддається улюбленим заняттям. Першійого твори (вірш «Україні» та оповідання «Лихий попутав»), підписані прибранимім'ям Панас Мирний, з'явилися за кордоном, у львівському журналі «Правда» в 1872році. Незважаючи на те, що в 70 — 80-х роках письменник продовжує інтенсивнопрацювати, його твори, в зв'язку з цензурними переслідуваннями українського словав Російській імперії, друкуються переважно за кордоном і на НаддніпрянськійУкраїні були майже невідомі широким коламчитачів.
Так, 1874 року в журналі «Правда»побачили світ нарис «Подоріжжя од Полтави до Гадячого» та оповідання «П'яниця», ав 1877 році в Женеві з'являється повість «Лихі люди». Ще 1875 року в співавторствіз братом Іваном Біликом було закінчено роботу над романом «Хіба ревуть воли, якясла повні?» і подано до цензури, але в зв'язку з так званим Емським указом 1876року в Росії цей твір не був опублікований і теж вперше з'являється в Женеві у1880 році.
Тільки в середині 80-х роківтвори Панаса Мирного починають друкуватися на Наддніпрянщині: на сторінкахальманаху «Рада», виданого М. Старицьким у 1883 — 1884 pp., публікуються перші двічастини роману «Повія» та два оповідання з циклу «Як ведеться, так і живеться».1886 року в Києві виходять збірник творів письменника «Збираниця з рідного поля»та комедія «Перемудрив». Одночасно Мирний продовжує виступати і взахідноукраїнських збірниках та журналах, де друкуються такі його твори, як«Лови», «Казка про Правду та Кривду», «Лимерівна», переспів «Дума про військоІгореве».
Літературні інтереси ПанасаМирного тісно поєднувалися з його громадською діяльністю. Ще за молодих років вінбув зв'язаний з революційним визвольним рухом, з 1875 року брав участь унелегальній роботі революційного гуртка «Унія», який був утворений у Полтаві; підчас обшуку в нього були знайдені заборонені політичнівидання.
Підтримував Мирний тісні зв'язкиз багатьма діячами української культури — Лисенком, Старицьким, Карпенком-Карим,Кропивницьким, Коцюбинським, Лесею Українкою, Заньковецькою, Білиловським, Жарком.Як член комісії міської думи він бере активну участь у спорудженні пам'ятника І.Котляревському в Полтаві.
Особливопосилюється громадська діяльність Панаса Мирного напередодні і в період першоїросійської революції. Він виступає з відозвами, в яких закликає до єднання всіхпрогресивних сил у боротьбі за свободу й рівноправність жінок, співробітничає вжурналі «Рідний край», що 1905 року почав видаватися в Полтаві, у ряді своїхтворів («До сучасної музи», «Сон», «До братів-засланців») відгукується нареволюційні події.
Коли 1914 року булозаборонено вшанування пам'яті Шевченка, письменник у відозві, написаній з цьогоприводу, висловлює глибокий протест і обурення ганебними діями царизму. Не дивно,що в 1915р. поліція розшукує «політично підозрілу особу» ПанасаМирного.
В зв'язку з тим, що письменник,не бажаючи ускладнювати свої службові стосунки, весь час конспірувався, його особадля широких кіл читачів та, як бачимо, і для офіційних властей була таємницею. Тасправа ще й в тому, що Панас Мирний, як людина виключної скромності, вважав, щотреба дбати не за популярність своєї особи, а за працю на користь народові. Вженезадовго до смерті в листі до знайомого І. Зубковського він просить не розкриватийого псевдоніма: «Хотя многие мои знакомые знают, кто такой Панас Мирный, но я зажизни своей не хотел бы рекламировать своей фамилии, серьезно считая себянедостойным тех прославлений, какие создались вокруг имениМирного»
Після встановлення Радянськоївлади на Україні Мирний, незважаючи на свій похилий вік, іде працювати вПолтавський губфінвідділ.
Помер ПанасМирний 28 січня 1920 року. Поховано його в Полтаві. Згідно з постановою урядуУкраїнської РСР в будинку, де жив письменник з 1903 року, утворенолітературно-меморіальний музей. У 1951 році в Полтаві урочисто відкрито пам'ятникписьменникові.
По Мирний Панас найдены еще материалы:
Життя та творчість Мирний Панас
| Отзывы | Оставить отзыв |
