(1858 —1921)
Кащенко Адріан Феофанович —один з найпопулярніших українських письменників на початку XX ст. Автор численнихпрозових творів про вікопомну героїку Запорозької Січі. Його перу належатьоповідання — «Запорожська слава», «На руїнах Січі», «Мандрівка на пороги», уповістях «З Дніпра на Дунай», «Зруйноване гніздо» він показав трагічну долюкозацтва після знищення Запорозької Січі. Створив галерею портретів національнихгероїв України у творах: «Над Кодацьким порогом» (Про гетьмана Івана Сулиму);«Гетьман Сагайдачний», «Кость Гордієнко-Головко — останній лицарЗапорожжя».
АдріанКащенко
(1858 — 1921)
АдріанФеофанович Кащенко народився 19 вересня 1858 року в родині Феофана ГавриловичаКащенка, родовід якого сягає часів Запорозької Січі в пору їїрозквіту.
Батько був небагатим поміщиком,власником хутора Веселого, який входив до складу Лукашівської волостіОлександрівського повіту Катеринославської губернії. Сім'я Кащенків була великою —п'ятеро хлопців і чотири дівчини. Всі діти здобули грунтовну освіту та добревиховання. Двом із них — найменшому Адріанові та старшому від нього на три рокиМиколі — судилося відіграти помітну роль в історії культури свогонароду.
В багатодітних сім'ях діти раностають самостійними, часто старші виховують молодших. Так було і в Кащенків.Спокійний і мрійливий Адріан мав собі за наставника енергійного та заповзятливогоМиколу. В дорослому житті їхні інтереси розійшлися. Микола Кащенко став знаменитимученим з двома докторськими дипломами, дійсним членом АН УРСР. Він був засновникомі директором Київського ботанічного саду. Адріан обрав собі невдячну долюукраїнського літератора.
Провчившисьвсього три роки в гімназії, А. Кащенко вступив до юнкерського училища. Але, навідміну од найстаршого брата, який дослужився до генерала, Адріан не зробиввійськової кар'єри. Прослуживши кілька років офіцером, він, як свідчить братМикола, вступив на дрібну службу в управління залізниці (був контролером упоїздах). Оселившись у Катеринославі, одружився, купив маленький будиночок навулиці Польовій, з невеликої платні допомагав навіть старим батькам, а коли в 1888році померла мати, він узяв на своє утримання батька і доглядав його до смерті.Свої ж глибокі душевні запити задовольняв посильною працею на ниві українськогописьменства.
Одного разу Кащенко хотівпоселитися в Києві, ближче до українського національно-культурного життя, добрата, та з цього нічого не вийшло. Він продав власну хату, щоб купити собі оселюна одній із київських круч. Гроші поклав у банк, який збанкрутував на другий жедень, і всі його заощадження пропали. Довелось далі тягнути лямку контролера.Начальство його перекидало з місця на місце: спочатку — в Перм, згодом — уПетербург, де він став помічником головного контролера залізниці, далі в Туапсе —головним контролером залізниці, що будувалася, і, нарешті, знову до Катеринослава.Приїхавши в 1913 році до Києва, він прицінювався до однієї хатини, що височіла наЛук'янівському горбі, під яким стоїть Кирилівська церква, та з'ясувалось, що вонане по кишені.
Не пощастило А. Кащенку і всімейному житті. Дружина, свавільна, сварлива особа, часто кидала його і врештіпокинула остаточно, але з умовою, що він утримуватиме їїдовіку.
Востаннє А. Кащенко приїхав доКиєва восени 1917 року. Після перенесеного інсульту письменник хотів одержатисяку-таку пенсію від нової влади, біля керма якої стояли його кумириМ. Грушевський та В. Винниченко. Пенсії він не одержав, бо молода республікапотребувала таких сумлінних працівників, як А. Кащенко. Повернувшись доКатеринослава, працював далі з поновленимзавзяттям.
Протягом 1917 — 1919 роківКащенко опублікував найбільше своїх творів. Так сталось не тому, що тоді він їхнайбільше написав. У попередні роки А. Кащенко теж писав, не покладаючи рук.Тільки не все з написаного потрапляло до друку. Ряд творів навіть після революції1905 — 1907 років не могли бути видрукувані з цензурнихміркувань.
І лише в 1917 — 1918 роках,коли в Катеринославі з'явилось Українське видавництво, яке невдовзі сталовидавництвом Кащенка, він зміг надрукувати свої давніші та щойно написані твори.А. Кащенко не щадив себе в роботі, і хвороба знову звалила його. Останні півторароку він був прикутий до ліжка. Помер А. Кащенко 16 березня 1921року.
Літературний доробок письменника нетакий уже малий, як на його життєві умови, ще не зібраний і зовсім не вивчений. НаРадянській Україні знайомство з А. Кащенком тривало до 1933 року, на Західній —років на дванадцять довше. В роки культу і застою на його книги було накладенокатегоричне табу. Після майже шести десятиліть мовчання А. Кащенко знов заговоривдо нових своїх читачів, починаючи від наймолодших і кінчаючи тими, які щосьпам'ятають про нього ще з літ своєїюності.
| Отзывы | Оставить отзыв |
