(1840-1910)
драматург, актор, режисер,композитор
Народився 10(22) травня 1840 р. у селі Бежбайраки Бобринецькогоповіту Херсонської губернії (тепер с. Кропивницьке Новоукраїнського районуКіровоградської області). Початкову освіту здобув у приватній школі шляхтичаМ.К.Рудковського в слободі Олександрівка. 1856 року із похвальною грамотоюзакінчив трикласне повітове училище в м. Бобринці. Служив там же у повітовомусуді. У 1862-1863 рр. — вільний слухач юридичного факультету Київськогоуніверситету. З лютого 1864 р. — знову на службі в Бобринецькому повітовому суді.З 1865 — у м. Єлисаветградi (тепер м. Кіровоград), куди перенесено повітовийцентр. Працює секретарем поліційного управління, згодом — у Єлисаветградськомусирітському суді. На 28-му році життя одружився з Олександрою КостянтинівноюВукотич (1851-1880). З 1869 р. — секретар Бобринецької міської думи. 1871 р.виходить у відставку й перебирається до Одеси, де 12 листопада 1871 р. дебютує якактор-професіонал у складі трупи народного російського театру графів Маркових іЧернишова (вистава за п’єсою Квітки-Основ’яненка «Сватання на Гончарівці»). З 1873р. — у складі Харківського театру Александрова—Колюпанова. На літній театральнийсезон 1874 р. М.Л.Кропивницький отримує запрошення до Петербурга, де виступає звеликим успіхом. У лютому 1875 р. вирушає на гастролі в Галичину, де стаєнаставником і режисером галицького театру «Руська бесіда», привносить ряд новаційу його діяльність. В 1876—1881 рр. — у складі російських труп Сімферополя,Єлисаветграда, Кременчука. 1882 року засновує театральне товариство, до якогозгодом приєднуються кращі тогочасні українські актори. З 1885 р. М.Л.Кропивницькийочолював різні українські театральні трупи, які гастролювали по більшості губернійРосійської імперії. 1890 р. оселився на хуторі Затишок під Харковом; одночасно зпрацею на хуторі очолював українські трупи, часто виїздив із ними на гастролі.Помер у вагоні залізничного поїзда, прямуючи з гастролей в Одесі до Харкова.Похований у Харкові.
Літературні здібності проявилися у М.Л.Кропивницькогодуже рано: ще в дитячі роки він писав вірші, складав пісні. Над першою п’єсою«Микита Старостенко, або Незчуєшся, як лихо спобіжить» почав працювати 1863 року вКиєві, а завершив її в Бобринці. 1873 року автор цю п’єсу суттєво переробив. Вонамала кілька редакцій і відома під назвою «Дай серцеві волю — заведе в неволю».Усього М. Л. Кропивницький створив понад 40 різних п’єс — оригінальних і на сюжетиінших авторів. М.Л.Кропивницький своєю багатогранною діяльністю виховав цілепокоління українських акторів-професіоналів, за що був визнаний «батькомукраїнського театру». 21 рік — з 1881 по 1902 — він залишався провідною постаттюукраїнської сцени. Його чудові акторські дані, які дивували сучасників (деякіпрофесійні секрети Марка Лукича так і лишилися для них непоясненними ізагадковими), доповнювалися прекрасним голосом — високим басом надзвичайноширокого діапазону. Крім того, він добре знався на музиці й сам писав мелодії длябагатьох п’єс, розумівся на образотворчому мистецтві (це, зокрема, дозволяло йомукерувати створенням декорацій), був тонким і спостережливим психологом, щопостійно проявлялося у його роботі як режисера. Театральні критики Петербургаслушно порівнювали виступи трупи М.Л.Кропивницького з виступами відомої на увесьсвіт німецької трупи «Майнінгенців», яка в 70-х роках XIX століття відвідала йРосійську імперію. Схожість ця полягає у театральному новаторстві «батькаукраїнського театру»: сповідуванні нової тоді ідеї створення під час виставиакторського ансамблю, заміні мальованих декорацій об’ємними, відтвореннітеатральних сцен в усіх побутових деталях (часом це набувало повного натуралізму)тощо. Кропивницький багато зробив для формування самобутнього репертуаруукраїнського театру. В цьому повною мірою виявив не тільки свій таланторганізатора, а й громадського діяча та патріота. Як і багато інших діячівпідневільної України, М.Л.Кропивницький зростав за складних і неоднозначнихжиттєвих обставин. З малих літ доля часто була жорстокою і немилосердною до нього.Життя його батьків було розбите життєвими обставинами, хоч обоє вони були людьмиобдарованими (Лука Іванович, незважаючи на власне сирітство, зумів статиуправителем маєтку; Капітоліна Іванівна чудово грала на музичних інструментах,співала і танцювала). Після розлучення з дружиною, котра зійшлася з родовитимпаном, Л.І.Кропивницький мусив лишити сина у чужих людей (на службі у попа).Незважаючи на величезний потяг до знань, який не згасав у нього і в зрілому віці,М.Л.Кропивницький не зміг здобути систематичної спеціальної освіти. Однак він знавкілька мов (польську, французьку, німецьку, російську). Під час навчання уБобринці, зустрівшись із власною матір’ю, навчався у неї гри на музичнихінструментах; тоді ж, 1854 року, він вперше побував на циркових виставах, почавбрати участь у любительських театральних постановках. Звідтоді захоплення театромі стало головним у його житті. А образи навколишнього — побаченого, відчутого,пережитого й передуманого — склали могутню життєву основу його багатогранноїтворчості.
По Кропивницький Микола найдены еще материалы:
Життєпис Кропивницький Микола
Життя та творчість Кропивницький Микола
| Отзывы | Оставить отзыв |
