(1834 —1873)
Народився С. В. Руданський вселі Хомутинцях Вінницького повіту на Поділлі 6 січня 1834р. у родині сільськогосвященника. Після початкової науки в дяка майбутній поет вчився у Шаргородськійбурсі (1842 — 1849) та Подільській духовній семінарії (1849 — 1855). Ще в рокинавчання у семінарії почав назрівати конфлікт з батьком. Коли 1856р. Руданськийприїздить до Петербурга, то цілком самочинно, проти волі батька, вступає не додуховної академії, а до медико-хірургічної, відомої вже на той час як осередокпередової науки і культури. Тут у 50 — 60-х роках працювали С. П. Боткін,І. М. Сєченов та інші молоді передові вчені. В медико-хірургічній академіїпідтримувався традиційний інтерес до літератури й мистецтва. Ще раніше професорхірургії академії Каменецький разом з Парпурою підготував перше видання «Енеїди»І. Котляревського. Аматорський гурток студентів цього навчального закладу впершепоставив драму Шевченка «Назар Стодоля» (1844). Тут здобували освіту колишніпетрашевці, що, безперечно, активізувало громадянську настроєність студентів. Зароки перебування в Петербурзі Руданський утвердився на демократичних світогляднихпозиціях, остаточно сформувався як народнийписьменник.
Петербурзький період найбільшплідний у житті Руданського-поета. В цей час помітно загострюються громадянськімотиви його творчості («До дуба», «Гей, бики!»), визріває й кристалізуєтьсямайстерність гумористичного й сатиричного вірша, наслідком чого було виникненнянового поетичного жанру в українській поезії — віршованої гуморески-співомовки,тематично різноманітної й стилістично своєрідної. Одночасно Руданський продовжувавписати балади, ліричні вірші, віршовані казки й поеми, перекладав з російської таінших мов.
Після закінчення академіїРуданський одержав звання повітового лікаря і дозвіл працювати в Криму, куди вінпереїхав 1861р. і де сподівався поправити своє підточене здоров'я. З 1861 по1873р. Руданський працював міським лікарем у Ялті, а також лікарем у маєтках князяВоронцова. Він доклав багато зусиль для піднесення благоустрою міста, невтомнотрудився як лікар і почесний мировий суддя Сімферопольсько-ялтинської мировоїокруги, водночас цікавився археологією, етнографією, відновив розпочаті ще наПоділлі фольклорні заняття, продовжував поетичну творчість, головним чином, угалузі перекладу.
Знайомство з поетом ікомпозитором П. Ніщинським, художником І. Айвазовським, поетом та істориком М.Костомаровим, поетом А. Метлинським наклало відбиток на творчі заняттяРуданського, підтримувало інтерес до живопису, старовини, народної творчості.Найбільше ж уваги в ялтинський період Руданський приділяв перекладам з античної таросійської літератур (Гомер, Вергілій,Лєрмонтов).
Помер С. Руданський 3 травня1873р. і похований в Ялті на Массандрівськомукладовищі.
С.Руданський, готуючи свої твори до видання, укладав їх у рукописні збірки. Важкіцензурні умови, а також урядові заборони утруднювали й гальмували їхдрукування.
Основні автографи творівРуданського складають три томи, переписані й оформлені самим поетом. Перший, підназвою «Співомовки козака Вінка Руданського, книжка перша, з 1851 року до 1857»(Вінок — переклад імені поета з грецької: стефанос — вінок), вміщує пісні табалади в хронологічній послідовності їх написання. Другий — «Співомовки козакаВінка Руданського, книжка друга, 1857 — 1858 і 1859» — складається з 235 поезій,гуморесок, названих «приказками», й вірша «Студент». Третій — «Співомовки козакаВінка Руданського, 1859 — 1860» — це пісні, приказки, легенди, історичні поеми.Крім цієї першої авторської редакції творів Руданського, відомі автографи збірок,укладених за жанрово-тематичним принципом у різні часи й призначених до видання.До таких належать рукопис «Нива» (1858 — 1859) і рукопис, який 1861р. мав ужецензурний дозвіл, але так і не з'явивсядруком.
За життя поета була опублікованалише невелика кількість його творів у петербурзькому тижневику «Русский мир»(1859), у двох номерах «Основи» (1862), в «Опыте южнорусского словаря»Шейковського (1861), у львівському журналі «Правда». Більшість творів поетапобачила світ у 80-х — на початку 90-х років уже після його смерті у львівськихвиданнях «Правда», «Зоря», в «Киевскойстарине».
Перше видання «Співомовок»окремою книгою, яке вмістило двадцять вісім віршів, здійснила в Києві Олена Пчілка1880р. під псевдонімом «Н-й Г-ь Волинський» (Невеличкий гурток волинський).Найповніше дореволюційне видання творів Руданського у семи томах (перше видання —1895 — 1903, друге — 1910) вийшло завдяки зусиллям М. Комарова, Василя Лукича (В.Левицького), А. Кримського та І. Франка. Найбільш повним, прокоментованим іукладеним з урахуванням авторської роботи над підготовкою рукописів до видання єтритомник «Степан Руданський. Твори в трьох томах» (К., 1972 —1973).
Крім оригінальних творів,Руданський упорядковував збірники народних пісень з власних записів («Народныемалороссийские песни, собранные в Подольской губернии С.В.Р.»,Кам'янець-Подільський, 1852; «Копа пісень», Ялта, 1862). За життя поета вони небули опубліковані, а після смерті його довгий час залишалися в приватних руках.Виявлені й вивчені радянськими фольклористами, вони видані 1972 р. уКиєві.
Усі свої твори, включаючи йвіршовані переклади, Руданський називав «співомовками». Цей термін закріпив загуморесками І. Франко. З того часу традиційним стало саме їх іменувати«співомовками». Це виявилося найбільш зручним, оскільки саме гуморески(співомовки) Руданського являли собою нову різновидність гумористично-сатиричнихвіршованих творів, якої раніше в українській поезії не було і поява якоїпотребувала закріплення відповіднимтерміном.
Історіяукраїнської літератури другої половини ХІХ століття, Київ,1979.
По Руданський Степан найдены еще материалы:
Життя та творчість Руданський Степан
| Отзывы | Оставить отзыв |
