Дубовик Михайло Тадейович народився 31 грудня 1900 року вселі Межиріч Лебединськзго повіту на Сумщині в сім'ї гончаря.
1927 рокузакінчив Дніпропетровський інститут народної освіти. Працював учителем, потімжурналістом у газетах "Зірка", "Майбутня зміна" (Дніпропетровськ), "Кіно","Селянська газета", "Літературна газета" (Київ), літконсультантом Кабінетумолодого автора при редакції газети "Пролетарська правда".
Перші віршіопублікував у дніпропетровських газетах та журналі "Зоря". Видрукував поетичнізбірки "Вежі", "Змагання" (1930), "Тепловій" (1940), "Багряний листопад" (1941).Належав до літературної організації "Плуг".
Як пояснює М. Дубовик увласноручно написаній біографії, його все життя морально пригнічував той факт, що1919 року, ще учнем Маріупольської вчительської гімназії, він потрапив разом зісвоїми однокурсниками під примусову денікінську мобілізацію, хоча невдовзідезертирував з армії білих і перейшов на бік Червоної Армії. У зв'язку з тимвимушеним і дуже короткочасним перебуванням у білих він 1924 року був виключений зінституту, але згодом відновлений. Вважаючи себе заплямованим, М. Дубовик часомвпадав у песимізм, що позначилося й на окремих його поезіях.
Арештований уКиєві 25 червня 1941 року.
В обвинувальному висновку, затвердженомунаркомом внутрішніх справ УРСР Мсшиком, зазначено, що М.Дубовик "упродовж 1939-41років був учасником контрреволюційної організації "САД-СУЛА", за завданням якоїскладав і надсилав анонімні документи різко контрреволюційногофашистсько-терористичного характеру на адреси письменників України, всілякозводячи наклепи на радянську літературу". Окрім цього, йому інкримінувалося, що в1917 році він "був активним учасником націоналістичної організації "Просвіта", зазавданням якої займався розповсюдженням контрреволюційної націоналістичноїлітератури".
На основний пункт звинувачення М. Дубовик дав категоричнувідповідь: "Ніколи я не писав ніяких антирадянських листів і нікому не посилав.Ніколи ні до яких контрреволюційних партій і організацій не належав".
Єдиним доказом вини Миколи Дубовика був акт Київського інститутунауково-судової експертизи від 23 червня 1941 року. Саме він і вирішив долюписьменника. У судово-слідчій справі зберігається довідка про те, що за постановоюнаркома внутрішніх справ УРСР і прокурора УРСР М. Дубовик розстріляний 7 липня1941 року.
Після смерті Сталіна на клопотання правління Спілки письменниківУкраїни справу М. Дубовика було переглянуто, постановою судової колегії вкримінальних справах Верховного суду СРСР від 28 вересня 1955 року вінреабілітований посмертно.
Повторна графічна експертиза, виконана внауково-дослідній криміналістичній лабораторії Всесоюзного інституту юридичнихнаук (акт від 27 травня 1954 року), не підтвердила авторства М. Дубовика яквиконавця документів, що розповсюджувалися анонімно в Києві напередодні війни.
Іван Ільєнко
ЛУ 25.07.1991
| Отзывы | Оставить отзыв |
