ДУКИН Микола Володимирович народився 21 грудня 1905 року вБалаклії на Харківщині в сім'ї дрібного крамаря. За довідкою Балакліївськоїсільради, виданою в березні 1938 року на вимогу судових органів після арештуДукина батьки його були куркулями, мали ліс і луг, а також крамницю та найманихробітників. Усе це після революції було відібрано, але стало чи не головноюпричиною репресій проти письменника.
З дев'ятирічного віку Дукин навчався вХаркові, в комерційній школі, потім - у педагогічному технікумі. Якийсь часучителював на Ізюмщині, а 1928 року С.Пилипенко запросив його на редакційну роботув журнал "Плуг". У 1932-1934 рр. секретарював у журналі "Критика", а далі, аж доарешту, займався літературною роботою.
Художня спадщина Дукина невелика -десятків зо два оповідань, книжка прози для дітей "На машині, на моторі" (1932),книжка нарисів "Без протоптаних стежок" (1930) та кілька перекладних повістей іроманів російських письменників.
У матеріалах слідства вся ця спадщинакваліфікувалась як злочинна й антирадянська. У протоколи допитів стверджується, щоДукин не тільки з цим погоджувався, а й визнавав, що протягом усього життя бувпослідовним антирадянцем: "Як виходець із буржуазної сім'ї почав своюантирадянську націоналістичну діяльність ще в 1921 році... В 1922 році почавучитися в Харківському педтехнікумі, де лютували запеклі націоналісти Вишиваний,Шамрай та ін... Мої натхненники - Пилипенко, Кириленко, Панів і Божко... У "Плузі"почав писати свої націоналістичні новели... Такою новелою були "Пасинки степу","На аванпостах"... у збірнику "Матіола" те саме, про що писав націоналістХвильовий... По-шкідницьки переклав романи "Пушкін" Ю.Тинянова, "Бруски"Панфьорова, "Як гартувалася сталь" М.Островського..."
Таку ж нісенітницюпро творчість цього письменника повторювали й "свідки" з літературного середовища.Та вже через півроку слідства, 9 лютого 1939 року, Дукин відкинув усі попередні"зізнання": "Факти... мною вигадані для обмови себе... Про те, що існує середписьменників підпільна організація, не знаю...".
Незважаючи на плутанину вслідчих матеріалах, справу Дукина було передано на розгляд особливої наради приНКВС. За постановою цього позасудового органу від 29 жовтня 1939 року Дукин буввідправлений у табір строком на 5 років "за участь в антирадянськійнаціоналістичній організації".
За свідченням табірної адміністрації, помер10 жовтня 1943 року від легеневої хвороби (відкритий туберкульоз).
Питанняпро реабілітацію Миколи Дукина порушили 1956 року дочка письменника Наталка, атакож Спілка письменників України. Характеристику М.Дукину, надіслану ПрокуроровіУРСР 15 жовтня 1956 року, підписали О.Гончар, Ю.Смолич, Л.Новиченко. Свідками підчас перегляду справи виступали І.Муратов, А.Головко, В.Минко, Т.Масенко, Л.Юхвід,Я.Гримайло, М.Черняков.
У постанові президії Харківського обласного судувід 22 листопада 1957 року зазначалося: "Постановление особого совещания при НКВДСССР от 29 октября 1939г. отменить и дело прекратить из-за отсутствия составапреступления."
Микола Дукин реабілітований посмертно.
ЛУ 31(4440)1.08.1991
| Отзывы | Оставить отзыв |
