(9 жовтня 1904 — 23 листопада1983)
З юних дебютантів другоїполовини двадцятих років Бажан єдиний устиг за короткі п'ять хвилин до«дванадцятої» (1928 — 1931) вивершитись на богатиря поезії нашого сторіччя. Йоговиступ із першою книжкою стався в час, коли кремлівський Вій уже показав пальцемна викритого Кагановичем автора «Синіх етюдів» і «Камо грядеши». Москва вже йшла вдругу фронтальну атаку проти України, і російсько-українська політична, культурнай усяких інших форм війна дійшла критичного пункту. 21 річний Бажан приєднуєтьсядо найвідважніших, кличе іти назустріч бурі, «рубати ланцюги причалів»; «в часисмертельного авралу і компаса і серцю метнутись не даси убік». («Нічний рейс»,1927). І дійсно, наступних кількох аварійних років Бажан (подібно як Микола Кулішп'єсами) капітально зміцнює позиції молодого українського відродження своїминайкращими творами — «Будівлі», «Гетто в Гумані», «Розмова сердець», «Сліпці»...Тоді на межі тридцятих років російська радянська поезія вже нічого рівновартногоцьому не могла протиставити.
І ще однодиво: серед терористичного шалу московської розплати зумів він уникнути не тількиросійської кулі, ґрат чи колючого дроту на Соловках, а й, так би мовити, остатися«при владі», «ходити в білих сенаторських штанах». Його свіжа, могутня сувереннаукраїнська сила була врахована і «пошанована» остільки, що коли після поразки вінпідняв руки, то його Сталін потрактував як маршала, що дав згоду на капітуляцію.Щоб схилити його також до коляборації, то одною рукою йому весь час показуютьцівку пістоля, а другою дають аж дві сталінські премії, орден Леніна, орденЧервоного Прапора, орден Червоного Трудового Прапора, роблять його членом ПрезидіїВерховних Рад СРСР і УРСР, членом Академії наук, речником радянської делегації вОб'єднаних Націях, віце-прем'єром України, нарешті, членом ЦК партії. В лютому1941 вперше в історії КПУ на київському партактиві звіт за конференцію ВКП(б)робить не перший секретар ЦК КПУ (тоді Хрущов), а Бажан, про якого не зналинавіть, що він уже став членом партії. Офіційно перша сталінська премія (1946)була за антинімецькі «Клятва» (1941), «Данило Галицький» (1942) і «Сталінградськийзошит» (1943). А друга — за антианглійські «Англійські враження» (1948). Алефактично сталінські премії Бажан, як і Тичина та Рильський, здобув головно одамидо Сталіна й Москви («Людина стоїть в зореноснім Кремлі» — 1932, «Клич вождя» —1939, «Ранок у Горі» та інші). Сюди належать також такі його виступи, як промова вОб'єднаних Націях з вимогою видачі української радянської еміграції Москві (див.«Радянська Україна» за 6 і 7 лютого 1946) чи стаття «До кінця викорчуватибуржуазно-націоналістичні погляди в питаннях історії і літератури України»(«Радянська Україна», 17 листопада 1946). Чи мусів поет платити ще якусь «дань» засвоє життя? Хто знає культурну й національну вартість «Соняшних клярнетів» і«Замість сонетів і октав» чи «Розмови сердець» і «Сліпці», той може повірити, щонавіть для Москви і Сталіна оди Тичини, Рильського і Бажана прямим катам України ікультури — ціна фантастично найвища — ціна духового єства людини і нації. Такіречі були можливі тільки на вістрі ножа при горлі, коли навколо росли гори трупів.Ще в 1934 році, після загибелі кількох мільйонів українців і перших віршівСталінові, Москва ясно грозила поетові: «Тільки зрозумівши катастрофу, яка чекаєтих, хто відірвався від широкого шляху пролетарської революції, може Бажан досягтипереломового пункту в його творчості» («Червоний шлях», ч. І, 1934, стор.186).
Народився Бажан 9 жовтня 1904р. вКам'янці-Подільському, але його юнацькі роки пройшли в Умані. Батько його Платонбув військовим топографом, за неперевіреними чутками генеральського рангу.Кам'янець-Подільський і Умань — визначні центри української історії і традиції.Тут віяв дух глибокого історичного простору, перехрещувались шляхи впливівгрецького та італійського Півдня, католицького Заходу, магометанського іжидівського Сходу. Тут ще були свіжі спомини про останні вибухи козацької України— Гонту, Залізняка, Кармелюка. В Умані під час революції 1917 — 1921рр. кипіламісцева національно-державна і культурна ініціятива, тим часом як через містопроносилися найрізноманітніші воєнні вихори — галицькі Січові Стрільці і Махно,німецькі гусари смерти і полки Тютюнника, денікінська біла гвардія і кіннотаКотовського. Гостював тут довго і театр Леся Курбаса (1919 —1920).
Десь коло 1922 року Бажан, щозакінчив Уманський кооперативний технікум, їде до Києва учитися тут вКооперативному інституті, а потім в Інституті зовнішніх зносин. Семенко вводитьБажана в літературне життя (перший друкований вірш Бажана «Сурма юрм» у«Жовтневому збірнику панфутуристів», Київ, 1923). Та куди більший вплив, ніжСеменко, мали, мабуть, на юнака експресіоністичні вистави Курбаса в «Березолі», апізніше Олександер Довженко, з яким Бажан познайомився, працюючи у ВУФКУ(Всеукраїнське фотокіноуправління). Бажан був одним із перших відкривачів ізахоплених пропагандистів геніяльного кіномистецтва Довженка, а пізніше видавкнижку про нього (О. ДОВЖЕНКО. Київ, ВУФКУ. 1930, 32стор.).
Листи Хвильового до літературної«молодої молоді» та запекла дискусія навколо них остаточно розлучають Бажана ізфутуризмом, і він опиняється в числі 25 «вільних академіків», що утворили ВАПЛІТЕ.Роки життя в Харкові і співпраці з Хвильовим і «романтиками вітаїзму» підпостійним вогнем партійної критики були найпліднішими творчими роками в усьомудотеперішньому житті Бажана.
Перша книжкапоезій Бажана «17-й патруль» (Харків, «Книгоспілка», 1926, 68 стор.) позначенавпливами футуризму, конструктивізму, завдяки яким Бажан уник утертих шабльоновихколій попередньої української поезії. У другій книжці «Різьблена тінь», лірика(«Книгоспілка», 1927, 32 стор.), Бажан здає в архів і футуризм, намацуючи свійвласний експресіоністично-барокково-романтичний стиль і охоплюючи великий кругукраїнських тем. Все це була лише підготовка до справжньої сенсації літературитого часу — книжок: «Будівлі» (1924), «Дорога» (1930), підсумкова збірка «Поезії»(Київ, «Книгоспілка», 1930, 64 стор.); також велика історична поема «Сліпці» (намдоступні лише дві її перші частини з «Життя й революція», 1930, чч. 7 і 8-9 та1931, чч. 1-2 і 3-4). Тут Бажан іде по найвищих верхів'ях, його суверенністьпроявляється в усіх напрямах. Поет, що горів спрагою політичного і культурноговідродження та пориву своєї нації із тюрми в майбутнє, з якоюсь нелюдською силоюдає анатомічний розтин свого — чужого — світового «гетто», розкриває «хитливість іжах» шовінізму «всіх рас і натовпів»: «на інших нивах родиться твоє прийдешнє,замучений, знеславлений народе!» («Гетто в Гумані»,1928).
1928 рік був найурожайнішим рокомБажана. Крім «Гетто в Гумані», в тому році він написав монументальні «Будівлі» —трилогію готичного собору, бароккової української брами і модерного будинку. Ценадхненна синтетична анатомія трьох різних світів, стилів, душ; спроба (правда, нецілком успішна) синтези готичного спіритуального пориву вгору із всеохопною земноюсилою барокко.
Того ж 1928 року є і поема«Розмова сердець» — пристрасна дискусія з одвічним «всеросійським» ідеологом,нищівна відповідь на «всеросійські» і всесвітні претенсії того месіянства з йогокомплексом «язви як великої чести», з його місією «світового городовика»(поліцая), що радий би сповідати в своїх поліційних участках «грішників» з усьогосвіту. Тут математично точно схоплена і реконструйована поетичними засобамиструктура і суть явища, і то явища найбільш непроглядного, замаскованого, щоскладалося віками від Петра І до Сталіна. Сьогодні, коли в СРСР знову у фаворіДостоєвський епохи «Дневника» і коли програмовим виданням Москва випускає«Двенадцать» і «Скифы» Блока, а ЦК КПРС, русифікуючи Україну хоче «визволити» івсю Азію та Африку, — «Розмова сердець» звучить ще більш актуально, як у 1928році. Але ж і сліду в цій поемі нема риторики, розумувань, деклямацій — лишечистої води поезія, досконала естетична асиміляція колосальних звалищпозаестетичних елементів, отої «сировини»життя.
«Гофманова ніч» (1929) — клясичне івершинне втілення власного стилю Бажана — вичаровує образ і ритм душі поета,придавленого прусською бюрократично-феодальною суспільною тюрмою. В шинковій оргіївчинив Гофман романтичний бунт і від «смерти ще раз видер кипучу ніч з надхненнямі вином», щоб потім знову піти на дно буднів своєї мертвотної доби. Ця річ уБажана має гіркий автобіографічнийприсмак.
Ця гіркість почувається внайбільшому розміром, а може, й вартістю творі Бажана «Сліпці». У цій історичнійепічній поемі поет, озброївшись великим історичним матеріялом і велетенськимспецифічним словником, малює з докладним знанням цех лірників-прошаків XVIIIсторіччя. Кольорит епохи, людей, речей, психологія і дух часу схоплені в точнихобразах, ритмах, словах. «Незрячі жебраки», що «бачили багато», що грають вікамидля ярмаркових натовпів і вождів усіх епох, після Сагайдачного і Конашевича —модерним Кочубеям і т. п. — це сучасні Бажанові поети України, це сам Бажан, щобачить більше за інших, а все ж зараховує й себе до сліпців. Сюжет розгортаєтьсяна основному конфлікті між старим лірником, якого прикрашують струпи і всеохопнамудрість, і молодим сліпцем, що хоче «здолати, пробитися, вийти як муж, а немученик... Чуєш? Як муж!» Тут знову подиву гідна здібність Бажана перетопити вестетичний витвір колосальну складність, різноманітність, різноголосість тавнутрішню різнодинаміку світу, уйняти весь хаос мікро- і макрокосмосу в потужнийритм, в архітектурний плян, обертати все те на своїй вісі і спрямувати впотрібному напрямі. «Сліпці» були останньою з його речей поетичною вершиноюБажана. Поеми «Число» (1931), «Смерть Гамлета» (1932) — твір, цікавий длявияснення комплексу чи проблеми гамлетизму в Бажановій творчості, — уже позначенікомпромісом із переможенимворогом.
Основний доробок Бажана 30-хроків, по розгромі України, не у власній поезії, а в перекладах. Це насампереднезрівнянний переклад клясики грузинського середньовіччя — «Витязь у тигровійшкурі» Шота Руставелі (1937). Він, як і Тичина, приділяв східнім літературамособливу увагу та розглядав Схід як «шкурну» проблему України. Схід є органічнимскладником і стилю Бажана.
Що ж таке стильБажана? Футуризм? Експресіонізм? Барокко? Романтика а ля Гофман? Даремно було бвтискувати суверенного поета в рамці, вироблені іншими суверенами. Правда,футуризм дав Бажанові внутрішню свободу від тиранії психологічної і естетичноїінертности, від якої на українській поезії були витворились «пролежні».Експресіонізм дав йому смак пристрасної сили свідомости, спраги до життя і доформування життя, індивідуального вислову. Барокко (українське і західне) —всеохопність деталей і патос цілости. Романтизм Гофмана і Гоголя дав йому уяву промасштаби фантазії, фантастичности буденного, сміливого розтину по живому ізрощування розірваних світів.
Але все цеБажан брав тільки як матеріял, яким оперував надзвичайно свідомо. Стиль Бажана —це стиль людини і доби 1917 — 1933рр., що їх дитиною він був, їх любив іненавидів, аналізував і давав їм власну синтезу. Хвильовий ще до появи Бажананазвав цей стиль «романтикою вітаїзму», розуміючи цей термін так широко, що йнеоклясиків уважав якоюсь мірою причетними до нього. Але великий інтуїтивістутримався від точнішого окреслення створеного ним поняття, сказавши, що цезроблять ті молодші, що приходять чи прийдуть в літературу. І дійсно, вже черездва роки Бажан своїм ліричним епосом дав один із найбільш автентичних вкладів уромантику вітаїзму — поруч Тичини-лірика, Куліша-драматурга, Хвильового іЯновського — прозаїків, Курбаса-режисера і Довженка-кіномистця. І коли Хвильовийпрочитав «Гофманову ніч», то на очах компанії колег-літераторів у клубі Блакитногобуквально упав до ніг Бажана.
Безумовно,барокко і романтизм — головне успадкування Бажана. Романтизм, як слушно зауваживДмитро Чижевський, не зменшив, а збільшив наслідки барокко. Цікаво, що майжеодночасно українське барокко і «бароккову людину» XVII — XVIII сторіч відкривБажан в УРСР (його «Брама» з «Будівель» — пряма маніфестація того відкриття) іДмитро Чижевський на еміграції у своїх нарисах про українське літературне барокко.У зміні і повторах культурно-історичних типів і циклів ніби знову повіяло в нашомустолітті духом і настроєм барокко. Якою мірою доба самостійницької і бурхливоїХмельниччини і «Малоросійської Колегії» подібна до доби Української Революції ідержави 1917 — 1919 рр. та УРСР, такою мірою і дух «бароккової людини» присутній устилі Бажана. Якою мірою доба прусського мертвотного феодального бюрократизмуподібна до московського комуністичного тоталітаризму, такою мірою іромантично-сатиричний бунт Гофмана відлунюється в поезії Бажана. Та аналогія нетотожність. На Україні, яку Сталін 1918 року назвав «світовим узлом»суперечностей, розігралась і досі триває гра велетенських сил — Заходу і Сходу,України і Росії, аграрного і індустріяльного світу, принципу здиференційованоїєдности і принципу тотального моноліту. Може, тому і в стилі Бажана не грає ролі«краса», а насамперед діє в його естетиці сила. Сила стихій, сила закономірности,сила суперечностей, гра сил і їх ритмів. А найбільше сила людини на тлі вищих віднеї законів світу. І в цю гру поет кидає і велику силу свого таланту, цілої своєїнезвичайної особистости. З несамовитістю експресіоніста й романтика, з точністюконструктора, оперуючи брутальною метафорою, антитезами сил і їх ритму, копальнямижиттьової фактури і найбагатшим в українській поезії словником, розпікаючи вогнемсатири і трагічного патосу мову, він опановує барокково-романтичний хаос свогорозбурханого до дна часу і своєю естетичною інтуїцією дає йому цілеспрямованість іплян:
О земле юрб і добр, о земле сил і дій,
Я кожну яв твою зв'яжу івідокремлю
В єдиній складності твоїй.
Тебе до пня, до дна тебе й докраю
Всю вичерпать і розітнути суть!
Тебе, немов мету і жертву,розкриваю
Й не можу до кінця збагнуть,
Бо мудрости й буття неісходимапуть.
Тут діє фаустівський активістичнийдух проникнення і всеохоплення. І, може, й гетівська «філістерська» теза братисвоєчасно необхідність за основу підшепнула Бажанові одним із перших написати одуСталіну. Та от загадка: що рухало ним у його багатьох пізніших «партійних» творах,що мають вони сліди його «музи» і богатирської поетичної сили? Може, він іСталіна, і сталінську добу, і себе в їх складі брав лише як матеріял? Занадтоживий іще цей поет, щоб робити якісь остаточнісудження.
ЮрійЛАВРІНЕНКО
Українське слово. — Т. 2. — К.,1994.
| Отзывы | Оставить отзыв |
