(Нар. 1936 p.)
П'ятьліт минало майбутньому поетові в перший рік Великої Вітчизняної війни, а зПеремоги радів на дев'ятому — народився Іван Федорович 17 жовтня 1936p. в с.Теліжинці на Київщині.
Після війнибіографія І. Драча складалася в прискореному темпі: за десятиліття — до військовоїслужби (1955 — 1958) — він здобув середню освіту, викладав російську мову талітературу в сільській семирічці, був на комсомольській роботі — інструкторомрайкому комсомолу. Після армії вчився в Київському університеті (завершувавнавчання заочно, бувши співробітником «Літературної газети»), закінчив Вищікіносценарні курси в Москві (1964), працював у сценарному відділі Київськоїкіностудії ім. О. П. Довженка, редакції журналу «Вітчизна», в Спілці письменниківУкраїни.
Чимало списів ламалося навколопоеми «Ніж у сонці» (1961), якою молодий поет дебютував в «Літературній газеті» щедо виходу першої збірки —«Соняшник».
Нечасто перші книжки молодихлітераторів стають таким помітним явищем, як «Соняшник». Ця збірочка, що містиласорок умовних балад, етюдів та інших віршованих або й не зовсім віршованих творівз примхливими образними асоціаціями, малозрозумілими для багатьох тодішніхчитачів, і через двадцять років згадувалась як далеко не традиційна, задерикувата,гостросучасна.
Драча в усіх його книжкахне сплутаєш ні з ким. Але він, разом з тим, ніби кожного разу починається заново,ніби йде за власним закликом, проголошеним у другій збірці — «Протуберанці серця»(1965): «Народжуйте себе».
Поет «народжуєсебе» і в «Баладах буднів» (1967), і в збірці «До джерел» (1972) (хоч це в значніймірі підсумкова книга, вибране з попередніх видань), і вінших.
1972p. вийшла збірка І. Драча «Доджерел». До вибраних творів він додав чимало нового, завершив її перекладами зпоетів республіканських радянських літератур та літератур зарубіжних. Тут з'явивсявірш «Зелена брама», який через десятиліття дасть назву книзі, що буде відзначенаДержавною премією СРСР.
Та й збірка«Корінь і крона», яка вийшла у 1974 році, почалася вже тут, у роздумах надпідсумком першого десятиліття в поезії. Ця книга, складена з двох розділів —«Подих доби» та «Подорожник», вивірила поета на життєспроможність і в координатахсучасності, і в координатах історії. За неї в 1976p. І. Драч удостоєний Державноїпремії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.
У поета єнаскрізна внутрішня тема, яка пронизує і з'єднує все творене ним, — оте горіння,палання в спразі людяності і краси, і змоги, що про нього вже сказано ще в першійсерйозній роботі про творчість І. Драча — передмові Л. Новиченка до «Соняшника».Звучить ця тема і в гостро драматичній тональності (назвемо, крім поем «Ніж усонці» та «Смерть Шевченка», драматичні поеми «Дума про Вчителя» й «Зоря і смертьПабло Неруди»), і в мажорно-вибуховій, як у вірші «Небо моїх надій», що відкриваєі першу збірку, і цикл «Дихаю Леніним» у книзі «До джерел», і збірку вибраного«Сонце і слово» (1978)
Чергова книжкаросійською мовою «Зеленые врата» (М., 1980) в 1983р. відзначена Державною премієюСРСР. «Зелена брама» у вірші, який дав назву книзі, — це умовний образ входу вжиття і виходу, початок і кінець.
Значногорезонансу набули драматичні поеми І. Драча «Дума про Вчителя»,«Соловейко-Сольвейг» і «Зоря і смерть Пабло Неруди», що з'явились спочатку врізних книжках, а потім видані збіркою («Драматичні поеми»,1982).
І. Драч працює в багатьох напрямах.Він видає кіноповісті «Криниця для спраглих» та «Іду до тебе» (1970), можна додатидо них і поему для кіно «Київський оберіг» та кіноповість «Київська фантазія натему дикої троянди-шипшини» (обидва твори — в збірці «Київський оберіг», 1983).Також І. Драч активно виступає в галузі літературно-мистецькоїкритики.
Творчість І. Драча набула широкоїпопулярності і в нашій країні, і в зарубіжжі. Його поезії відомі в перекладах наросійську (кілька окремих видань), білоруську, азербайджанську, латиську,молдавську, польську, чеську, німецьку та інші мови, і кількість перекладнихвиданьзростає.
ІванДрач
(нар. 1936)
Іван ФедоровичДрач — український поет, перекладач, кінодраматург, громадсько-політичний діяч.Народився 17 жовтня 1936р. в селі Теліжинці на Київщині. Закінчив середню школу вмісті Тетіїв, працював учителем. В 1957 — 1962 роках навчався на філологічномуфакультеті Київського університету, згодом працював у редакції письменницькоїгазети «Літературна Україна». Перша збірка поезій «Соняшник» побачила світ 1962p.Згодом з'явилися й інші поетичні книги: «Протуберанці серця» (1965), «Баладибуднів» (1967), «До джерел» (1972), «Корінь і крона» (1974), «Київське небо»(1976), «Сонячний фенікс» (1978), «Американський зошит» (1980), «Шабля і хустина»(1981), «Теліжинці» (1985), «Храм сонця» (1988). Художнє слово І. Драча викличнометафоричне, в своєму потужному семантичному полі воно єднає найглибші шариетногенетичної пам'яті народу з трагічними, часом дисонансними ритмами сучасності.Піднесений космізм і суто побутова «заземленість», художня умовність і різкаокресленість реалістичної деталі — такі антиномії іманентно притаманні художньомумисленню поета. Визначним явищем національної літератури стали також поеми «Ніж усонці» (1961), «Смерть Шевченка» (1962), «Чорнобильська мадонна» (1988). В останніроки І. Драч веде активну громадсько-політичну діяльність. Він був організатором іпершим головою Народного Руху України. Нині поет — голова Української ВсесвітньоїКоординаційної Ради, Конгресу української інтелігенції. 1976p. йому булоприсуджено Державну премію імені Т. Г.Шевченка.
По Драч Іван найдены еще материалы:
Життя та творчість Драч Іван
| Отзывы | Оставить отзыв |
