Василь Михайлович Елланський народився 12січня 1894 року у родині священика в селі Козлі (тепер - Михайло-Коцюбинське) наЧернігівщині. Михайло Елланський - батько письменника - рано помер і залишив трьохсинів і дочку на утриманні матері. Почалося тяжке, нужденне життя, в якому єдинимджерелом існування була материна пенсія. Дітей треба було вчити, тому за два рокидо початку революції 1905 року сім'я Елланських переїхала до Чернігова. Спершужили в дешевій найманій квартирі в Холоднім Яру, на околиці міста.
1906 року здопомогою родичів матері вдалося купити невеличкий будинок, що містився в глухомузавулкові на вулиці Селюка, № 24-а. Тут і прожив Василь аж до від'їзду в Київ,тобто до осені 1914 року. Та й після того частенько навідувався він сюди, а 1917року майже цілий рік разом з родиною мешкав у Чернігові. Ще за життя, батькоВасиля категорично запевняв, що не пустить дітей попівською стежкою. Тієї ж думкибула й мати, але матеріальні умови були такі злиденні, що вона мусила віддатидітей до духовної школи, де їм було гарантоване безкоштовне навчання. Старший братВасиля, що жив у Чернігові при бурсі, захворів і помер. Тому, оселившись уЧернігові, мати тримала Василя при собі. Вчитись Василь почав рано, але додуховної семінарії вступив лише в десять років, бо мати, пригнічена смертюстаршого сина, тремтіла над слабим на здоров'я Василем. У школі він вчився поганоі двічі залишався в одному класі. Перешкоджало навчанню погане здоров'я, а щебільше - читання книжок. Навіть обідаючи, він мав коло себе книжку.
З 1910року письменник навчається у Чернігівській духовній семінарії, яку щиро не любить.Відвідує знамениті "суботи" у вітальні М.Коцюбинського, де його перші віршісприйняті з доброзичливою увагою майстра. По закінченні четвертого класу (1914)вступає на економічне відділення Київського комерційного інституту, де вженавчався його давній, ще з бурси, приятель - П.Тичина. Соціально-економічнідисципліни, що викладалися тут, були до душі молодому В.Елланському.
Протеінститут він теж не закінчив: "сурмами світовими 17-й рік заграв" (В.Сосюра) інедавній студент з головою пірнув у революційну роботу: революційні гуртки,товариства "Просвіти", участь в організації повітового селянського з'їзду напочатку літа 1917 року... Все це закономірно приводить В.Елланського до партіїукраїнських есерів. Він стає її активістом, а незабаром і головою їїЧернігівського губернського комітету. За часів Центральної Ради Василь Михайловичпотрапляє до Лук'янівської в'язниці за антиурядове звернення "До робітників іселян України". В неспокійні революційні роки В.Елланський бере участь у створенніпідпільної друкарні в Одесі, керує повстанням проти гетьмана в Полтаві, під часнаступу Денікіна, переховуючись у сторожці на Байковому цвинтарі, керує київськимборотьбістським підпіллям.
Після злиття українських комуністів-боротьбистів зКП(б)У веде неухильну боротьбу проти шовіністичних та націонал-нігілістичнихтенденцій у партії й державі ("опозиційна" промова В.Блакитного на конференціїКП(б)У в листопаді 1920 року), кидає всі свої сили й енергію на організаціюкультурного відродження в УРСР. Перший і незмінний редактор урядової газети"Вісті" та додатка до неї - "Література. Наука. Мистецтво" (пізніша назва -"Культура і побут"). Заснував і редагував журнали "Всесвіт", "Червоний перець".Певний час є головою колегії Державного видавництва України. Організатор ікерівник першої спілки пролетарських письменників "Гарт", що мало філії у багатьохмістах України і навіть у Канаді. До "Гарту" входили вже відомі на той часписьменники - Павло Тичина, Микола Хвильовий, Володимир Сосюра, Майк Йогансен,Микола Куліш, Валеріан Поліщук та ін.
Тяжка недугу серця, яку з ранньогодитинства мав Еллан-Блакитний, спричинилася до його смерті на 32-му році життя. 4грудня 1925 року Василь Михайлович помер. Згодом ім'я поета було приречене надовготривале забуття: його було проголошено "буржуазним націоналістом", "бандитом"і посмертно винесено вищу міру покарання.
1934 року було демонтовано пам'ятникВ.Еллану-Блакитному, поставлений його друзями в Харкові. Твори письменника булизаборонені, а всі його товариші по партії боротьбистів розстріляні чи заслані насибірську каторгу.
В.Еллан почав писати вірші з 1912 року. 1917 року поет пишевірш "Вперед" ("Ні слова про втому!"), що став у поезії Василя Еллана-Блакитноготією віхою, що позначила вступ автора у період творчої зрілості. Образний світйого поезії (основна частина його лірики написана 1917-1920 років) - це світ "якимбачить його революціонер, що визнав за закон свого життя боротьбу йсаможертовність з усім її аскетизмом і "неувагою" до "простих" життєвих реалій тихсамих "мільйонів", за які він бореться. Світ, чиї просторові координатипростягаються "від тюремної камери оберегів" і київської вулиці - до Кремля,Будапешта, Парижа, цілої Європи і, зрештою, всієї планети! У світі поета "кожендень мобілізації й черги, з остюками хліба крайки", але в якому навіть цепритишене визнання супроводжується застережливим окриком ліричного героя, точніше,його другого, непіддатного хитанням і паніці, "я": "Хто там співає тужливі пісні?Хто там співає?" ("На обважнім…") Такі основні мотиви його ліричної збірки "Ударимолота і серця" (Київ, 1920 р., 24 стор.)
Після 1921-1922 років ліричний голосВ.Еллана поволі стихає. На ситуацію в країні і міжнародне життя він реагуєпереважно сатиричною поезією. Протягом 1924-1925 років він видає три книгивіршованої газетної сатири: "Нотатки олівцем", "Радянська гірчиця", "Державнийрозум". В доробку письменника низка новелістичних етюдів та начерків ("Фабрична","Лист без адреси", "Наші дні" та ін.) і значна за обсягом публіцистична прозаполітичної та загальнокультурної тематики, а також низка вагомих статей і виступівіз питань літератури й мистецтва.
Микола Зеров назвав Еллана автором "веселихі влучних пародій на українських поетів". Василь Елан - один з перших теоретиків ікритиків української літератури, будівничий нової України та її національноїкультури. Він закликав зробити українську мову "мовою Жовтня", тобто впровадити їїв усі сфери державного й суспільного життя. Як згадував Микола Бажан у книзі"Удари серця", - "вся суть його світлого, талановитого, бойового, революційногожиття найповніше відбилась в його віршах, в глибоких і ясних озерцях, над якимизадумливо схиляється майбутність".
Твори: Твори у 2 т. (К., 1958); Поезії(К., 1967); Поезії (К., 1983).
Література: Адельгейм Є. Василь Еллан (К.,1959).
По Елан-Блакитний Василь найдены еще материалы:
Життя та творчість Елан-Блакитний Василь
| Отзывы | Оставить отзыв |
