(1931 —1980)
Григір Михайлович Тютюнникнародився 5 грудня 1931р. в с. Шилівка на Полтавщині в селянській родині. Тяжкіумови дитинства відіграли згодом істотну роль і у виборі тем та сюжетів, і уформуванні світосприймання майбутнього письменника з його драматичністю якосновною домінантою: рання втрата батька, життя вдалині від матері, завдані війноюморальні й матеріальні втрати тощо. Після визволення України від фашистськоїнавали Тютюнник закінчив п'ятий клас сільської школи і вступив до ремісничогоучилища; працював на заводі імені Малишева у Харкові, в колгоспі, на будівництвіМиронівської ДРЕС, на відбудові шахт у Донбасі. Після служби у Військово-МорськомуФлоті (у Владивостоку), де вчився у вечірній школі, вперше пробує писати(російською мовою). Значний вплив на формування його літературних смаків, наставлення до літературної праці справив його брат — письменник Григорій Тютюнник.Уже відтоді поступово формувались характерні прикмети творчої індивідуальностімолодого письменника: постійне невдоволення собою, наполегливі пошуки точногослова — найпотрібнішого, найвиразнішого, — тривале обдумування кожного твору (ізгодом, досить часто, — попередня, до викладу на папері, «апробація» їх в уснихрозповідях). Період його літературного учнівства лишився прихованим від сторонніхочей.
Перша зустріч письменника з читачем(за підписом «Григорий Тютюнник-Ташанский») — оповідання «В сутінки» (рос. мовою:Крестьянка.— 1961. — № 5).
Післязакінчення Харківського університету (1962) Гр. Тютюнник учителював у вечірнійшколі на Донбасі. В 1963 — 1964 pp. працює в редакції газети «ЛітературнаУкраїна», публікує в ній кілька нарисів на різні теми та перші оповідання:«Дивак», «Рожевий морок», «Кленовий пагін», «Сито, сито...». Молодіжні журнали«Дніпро» та «Зміна» вміщують новели «Місячної ночі», «Зав'язь», «На згарищі», «Усутінки», «Чудасія», «Смертькавалера».
Зацікавившись кінематографом,Гр. Тютюнник працює у сценарній майстерні Київської кіностудії ім. О. Довженка, —створює літературний сценарій за романом Г. Тютюнника «Вир», рецензує твориколег-кінодраматургів та фільми. Переходить на редакторсько-видавничу роботу, азгодом повністю віддається літературнійтворчості.
1966p. вийшла перша його книжка«Зав'язь» (вид-во «Молодь»). «Зав'язь» була однією з тих книжок, які засвідчилиновий злет української прози і зробили популярним ім'я Гр. Тютюнника, водноразвирізнивши його серед творчоїмолоді.
Журнал «Дружба народов» відзначивоповідання Гр. Тютюнника як кращі в своїх публікаціях1967р.
У 1968р. «Литературная газета»оголосила всесоюзний конкурс на краще оповідання. Гр. Тютюннику було присудженопремію за оповідання «Деревій». Твір дав назву збірці (1969), до якої увійшлиповість «Облога» та кілька оповідань.
У70-ті роки з'являються у пресі — республіканській («Вітчизна», «Дніпро», «Ранок»)та всесоюзній («Дружба народов», «Сельская молодежь», «Студенческий меридиан»)нові твори Гр. Тютюнника. У Талліні виходить збірка його оповідань естонськоюмовою (1974). Журнал «Сельская молодежь» у 1979р. (№ 1) повідомляє, що йогонагороджено медаллю «Золоте перо» — за багаторічне творче співробітництво.Виходять друком збірки «Батьківські пороги», «Крайнебо» (Київ, 1972, 1975), «Отчиепороги» (Москва, 1975), «Коріння» (Київ,1978).
Тютюнник перекладав українськоюмовою твори В. Шукшина: 1978р. у видавництві «Молодь» вийшла збірка оповідань такіноповістей «Калина червона»; він перекладав і твори М. Горького («Серце Данко»),І. Соколова-Микитова («Рік у лісі») таін.
На початку 70-х років Гр. Тютюнникпрацював у видавництві «Веселка». Серед його продукції — настільна книга-календардля дітей «Дванадцять місяців» (1974), у підборі матеріалів до якої виявився йоголітературний смак, мистецька вимогливість, повага до юного читача. Пише він і самтвори для дітей, видає збірки оповідань «Ласочка» (1970), казок «Степова казка»(1973), які по-новому розкрили талантписьменника.
За книги «Климко» (1976) і«Вогник далеко в степу» (1979) Григорові Тютюннику присуджено республіканськулітературну премію ім. Лесі Українки1980p.
В останні місяці життя письменникпрацював над повістю «Житіє АртемаБезвіконного».
Не будучи в змозі в усійповноті реалізувати свій талант в атмосфері чиновницького диктату над літературою,6 березня 1980р. Григір Тютюнник покінчив життясамогубством.
1989р. його творчість булапосмертно відзначена Державною премією ім. Т. Г.Шевченка.
По Тютюнник Григір найдены еще материалы:
Автобіографія Тютюнник Григір
Життя та творчість Тютюнник Григір
| Отзывы | Оставить отзыв |
