ДОРОГА ДОСЛОВА
[…] Народився 1936 року, місяцялистопада, 12-го дня — в родині хліборобів, у невеличкому селі Шатрище наПоліщині. Вчився і працював, пізніше працював і вчився, — все життя я десьпрацював. В дитинстві ми були пастухами, нам першим відкривались весни, джерела іпростір. Хто не купався в лугових росяних травах, не ходив за плугом, не обкопувавдерева, не обсипав картоплі, не прополював грядок, не смакував першим огірком згрядки, той достеменно не знає, як пахне земля. Справжнім щастям для нас булоскиртувати солому чи духмяне, з прив'ялою ромашкою, сіно, засинати прямо на скиртіпід серпневими зорями. Ми звикали до будь-якої роботи, нею росли і гартувалиюнацькі плечі. Так одразу по війні ми ставали старшими в сім'ї і власними мозолямивідчули всі труднощі відбудови зруйнованого фашистамигосподарства.
Навчаючись у Київськомууніверситеті, я позаштатно працював у редакціях різних газет. По закінченні вузупрацював завідувачем відділу поезії «Літературної України», заступником директораБюро пропаганди художньої літератури СПУ, завідуючим відділу літератури тамистецтва журналу «Ранок». Упродовж багатьох років — головним редактором журналу«Піонерія».
Друкуватись я почав щенавчаючись у школі. Вихід на люди багатьом таким, як і я, початківцям давалирайонна газета «Радянське Полісся» та обласна «Радянська Житомирщина». Пам'ятаю,як школярем восьмого класу я зі сцени вітав депутата Максима Рильського, якийприїздив до Житомира на зустріч із виборцями. Пізніше в газеті з'явилась добіркамоїх віршів із напутнім словом сивочолого майстра. Його мудрі поради я чую і нині.Він учив любити слово, як садівник дерево. Сад поета не лише корінь і крона, а йтривожний світ людських почувань і пристрастей. Низький уклін вам, МаксимеТадейовичу, через літа і відстані.
В 1958році побачила світ перша моя збірка для дітей «Жива криничка». Схвальним словомпро неї відгукнувся незабутній Михайло Панасович Стельмах. За все добре щировдячний йому донині.
Відтоді прийшло дочитача понад сорок моїх книжок — поетичних і прозових. З них — половина для дітей.І нині мене не полишає терпка надія: написати щось ніжне, цікаве і зворушливе дляцього допитливого, вдячного читача — Дитини. Адже діти — наше дзеркало. І завждихочеться бачити себе в ньому, в них — сонячних чистих дзеркалахмайбутнього.
В 1968 році поетичні книги «Зберезнем по землі», «Архіпелаги» були відзначені премією імені О. Бойченка. Закниги «Вогневиця» і «Поступ» я удостоєний звання лауреата Республіканськоїкомсомольської премії імені М.Островського.
Скажу ще про один жанрмистецтва, до якого я небайдужий. Це — пісня. Вона володіє мною з дитинства, зюнацьких років. Я був гармоністом на сільських празникових гуляннях, гармошка длямене і нині дивовижний інструмент у розумінні настрою. Грав на струнних, кохався ународних мелодіях і нині записую народні пісні. Вони — чисте повітря поезії інашої культури взагалі. Впродовж тридцяти років творчої праці я мріяв і намагавсясам створити пісню. Багато мелодій, написаних композиторами на мої вірші, знайшлидорогу до серця людського. Стали «співучими» серед людей «Чорнобривці»,«Безсмертник», «Полісяночка», «В краю дитинства», «Сонце в долонях», «Розляглосянаше поле» та інші.
Одна з моїх збірок маєназву «Я родом із пісні» — свідчення любові автора до цього об'ємного і трудногожанру.
Я вдячний Д. Павличкові, який упередмові до збірки моїх пісень «Безсмертник» писав: «Пісні М. Сингаївськогоблизькі до фольклорних, ясні й прості за образною системою, але головне їхнєдостоїнство в тому, що вони відбивають зворушення сучасної людини, яка шукає йзнаходить основоположні моральні цінності в своєму зв'язку з рідною землею, бачитьсвою душу крізь чисті джерела того краю, де минулося її дитинство».[...]
Мені пощастило з дорогами, їх випалона мою долю безліч. Завжди з насолодою згадую слова М. Пржевальського: «Життяцікаве ще й тим, що можна подорожувати». Я об'їхав увесь Радянський Союз. Відсмерекових Карпат до сяючих і туманних Курильських островів, під палючої Кушки дозасніженого Мурманська. Найдорожчим у всіх мандрівках були і залишаються зустрічіз людьми — різними і гарними. Їх дивовижні розповіді, неповторні лиця і біографіїчекають ще віршів і прози.
Одна з такихзустрічей — із відомим російським поетом Сергієм Наровчатовим на Далекому Сході.Нас поріднила Камчатка, гомін океану і тиша заклечаних, мов застиглих сопок. А ще— його фронтові вогненні дороги Великої Вітчизняної... Дружба наша не перериваласьдо останнього дня поета. Сергій Сергійович умів цінувати життя і слово,відкриваючи в ньому глибини історії, був щедрим на віддачу, навчаючи і старших, інас, молодих.
Подорожуючи, я відкрив длясебе цілу країну поетів і революціонерів — чарівну Болгарію. Болгарський народ,його минуле і сучасне, Балкан і легендарна Шипка, трояндові долини і плодоноснаТракія посідають особливе місце в моїй творчості. Це тема всього мого життя. Вонапевною мірою знайшла своє вираження у збірці «Лоза і камінь». Вивчаючи болгарськумову, я охоче перекладаю твори моїх добрихдругарів.
Я завжди відчував себежурналістом і публіцистом. Залишаюсь ним і досі. Тому газетна стаття, нарис,дорожні нотатки приводять мене до всюдисущих друзів-газетярів. Газета допомагаєглибше проникнути в сутність суспільних явищ, охопити ритм і об'ємність життя.Вона для творчої людини — жива панорама.[...]
В душі я відчуваю безмежну вдячністьсвоєму краю. Там на все життя я відчув смак житнього хліба і джерельної води.Джерела, або живі кринички — так називають їх на Поліссі — б'ють тут з-під кожногопагорка. Звідси витоки моєї творчості. Поезія — мистецтво, що вірить і вірує узвичайні і прості речі — в правду і любов, в радощі і страждання, в зустрічі ірозлуки... Тому автор глибоко впевнений, що вона, Поезія, живе і житиме від родудо роду, з віку довіку.
МИКОЛАСИНГАЇВСЬКИЙ.
(Передмова до збірки“Вогненна трава” — К.: “Молодь”,1986.)
ОСНОВНІКНИГИ М. СИНГАЇВСЬКОГО
ЗЕМЛЕ, ЧУЮ ТЕБЕ. 1961
ГРОНО. 1962
МОЇСТОРОНИ СВІТУ. 1963
МОЯ РАДИОСТАНЦИЯ. 1964
ВИБРАНІ ПОЕЗІЇ. 1966
ЗБЕРЕЗНЕМ ПО ЗЕМЛІ. 1968
АРХИПЕЛАГИ. 1968
ПОСТУП. 1969
ВОГНЕВИЦЯ.1970
ИЗБРАННАЯ ЛИРИКА. 1971
Я РОДОМ ИЗ ПЕСНИ. 1971
АВТОГРАФ.1972
ДОБРОСВІТ. 1974
СОЗВЕЗДИЕ ЛИДЫ. 1974
ПОКОЛІННЯ. 1975
ДОРОГОЮЗОРІ. 1979
ЗАПОВІТНИЙ ХЛІБ. 1982
ВНЕЗАПНЫЙ ВОЗРАСТ. 1982
СИНОВІ ВДОРОГУ. 1982
ЛОЗА І КАМІНЬ. 1984
ЗБІРКИ ДЛЯДІТЕЙ
ЖИВА КРИНИЧКА. 1958
КОЛЕСО. 1966
МЕТЕЛИК У ПОРТФЕЛІ.1967
ПЕРЕПІЛКА ЩАСТЯ НОСИТЬ. 1968
МІЙ КАЛЕНДАР. 1969
ЖУРАВЛИНЕ ЛІТО.1970
СОНЦЕ ДЛЯ ВСІХ. 1975
БЕРЕЗНИЧКА. 1972
МИ — ГРОМАДЯНИ. 1976
ЯВЖЕ ВИРОСЛА. 1978
СТЕЖКА ДО КРИНИЦІ. 1980
ТЕПЛА ЗЕМЛЯ. 1982
КРАПЛІЗОРІ. 1985
| Отзывы | Оставить отзыв |
fdfsfsgfsfgs
Ответить