1920 (19.12)
Микола Данилович Руденконародився в селі Юр`ївка Олександрівського р-ну Луганської області в сім`їшахтаря.
Навчання на філологічному факультеті Київського університету булоперерване війною, з якої повернувся тяжко пораненим. Протягом року лікувався угоспіталі.
У 1947 році видає першу книжку віршів “З походу”.Бібліографічні довідники засвідчують рясний поетичний ужинок поета і прозаїка в50—70-і роки; тільки протягом п'ятдесятих вийшло у світ сім збірок його поезій іромани «Вітер в обличчя» та «Остання шабля».
Непересічний талант іабсолютна бездоганність біографії (вихідець із пролетарської родини, фронтовик)забезпечували йому роль партійного керівника літераторів. Успіх на поетичній нивіта помітне місце на ієрархічній письменницькій драбині (був певний час секретаремписьменницької партійної організації) і забезпечений матеріальний стан все ж незробили його на все життя доконаним сервілістом (угодником) влади. З гіркотою таіронією згадував поет вже у 80-і роки про той час:
З'явилось черевцеукупі з кабінетом,
Ще й дача над Дніпром, як визнання заслуг.
Тапід кінець 60-х доля письменника різко змінюється. Настає прозріння. З колашанованих владою поетів він раптом переходить до дисидентів, стає критиком епохи“розвинутого соціалізму”. М. Руденко пише до керівних партійних органів листи, вяких критикує позірні досягнення як економіки, так і політики комуністичноїдержави. Невдовзі вступає до Міжнародної Амністії й утворює Українську ГрупуСприяння Виконанню Хельсінських Угод*.
Різко міняється характер та ідейнаспрямованість творчості М. Руденка. З-під його пера виходять дослідження«Економічні монологи» і «Слідами космічних катастроф», в яких він переглядає ізаперечує догми Марксової політекономії, передбачливо віщує економічні катаклізмі!в СРСР.
Економіко-світоглядні погляди М. Руденка будуються на запереченнівисновків К.Маркса про важелі розвитку капіталістичного суспільства: Марксовамодель капіталу не має узгодження із законом збереження й перетворення енергії.Головний важіль економічного розвитку суспільства, за М.Руденком, криється уСвятій Трійці Космосу , яка на Землі живе у пшеничному зерні, що завдяки сонячнійенергії породжує сотні і тисячі зерняток. Первинна не праця —первинна звўязана уфотосинтезі енергія Космосу. Отже письменник надав економічній теорії духовногокосмічного змісту. Зрозуміло, що тодішня система управління державою, побачила уцій теорії присуд на власний занепад.
В одному із інтервўю газеті“Літературна Україна” (квітень 2001 р.), повертаючись думками до свого змагання звладою, М.Руденко сказав: “Біда було в тому, що тодішнє наше суспільство взагалізабуло про смак правди. А бюрократична теорія вартості зробила родючий ґрунтусього лиш одним із засобів виробництва, тобто — заводським конвеєром. Але жгумус—жива дитина Сонця! Звідси — і хліб, і виноградний сік, і—людство, якщохочете!”.
Свої роздуми про загибель, яка насувається на радянськесуспільство, письменник викладав у листах до керівних органів країни, прагнувопублікувати у пресі. Та даремно було чекати хоча б якогось порозуміння у “властьімущих”. Їхні переконання затверділи як бетон, вони й гадки не мали, що можнамислити якось інакше, ніж вони. А всякі пропозиції щодо реформувань системисприймали виключно як злочин, як замах на їхню владу.
Спостерігаючиабсолютну зневагу до своїх пропозицій, письменник починає активно діяти на іншомуфронті суспільного життя: у листопаді 1976 року разом з Олексою Тихим та ЛевкомЛук'яненком підписав тексти двох правозахисних документів: «Декларацію УкраїнськоїГромадської Групи Сприяння Виконанню Хельсінських Угод» та «Меморандум № І».Наступного року письменника заарештовують, і 27 червня Миколу Руденка й ОлексуТихого судять у місті Дружківці, об'єднавши їхні справи в одну. Чому суд відбувсясаме в Дружківці? Можливо тому, що саме тут мешкав і працював правозахисник О.Тихий? Вірогідніше, керівництво України боялося реакції столичної громадськості нацю злочинницьку розправу над патріотами.
Судилище в Дружківці одмірялопоету сім років ув'язнення у тюрмі та в таборах і п'ять — заслання в райониПівночі. Ні в тюрмі, ні на виселці М. Руденко не припиняв писати. Його творивидаються за кордоном. Часто у віршах виринають спогади про рідний Донбас, йогокраєвиди, дороги, якими ще малим ходив поет:
Крізь грати, крізь муривиходжу на волю.
Рушаю додому по рідному полю —
Туди, девітрець павутину снує.
Додому — в далеке дитинство моє.
Умилій серцю Донеччині шукає моральної підтримки, у своєму дитинстві хоче знайтидушевний спокій.
Під кінець вісімдесятих, після закінчення терміну покарання,поет разом з дружиною, яка за підтримку ідей чоловіка теж перебувала у тюрмах,виїхав до Америки. Причиною виїзду тогочасна преса називала необхідністьлікування. Та ясно було як Божий день—система хотіла позбавитись активного свідкаі критика її неправедних діянь.
Недовго М. Руденко знаходився закордоном, де продовжував працювати на користь Україні, звертаючись до рідногонароду зі своїм палким словом правди за допомогою радіохвиль. Там написав рядсвоїх творів—“Син Сонця—Фастон”, “Формула Сонця”, “Орлова балка”, “У черевідракона”. Вони ще чекають свого видання в Україні.
Україна кликала йогододому. І він повернувся, бо без рідної деньки, яку так щиро оспівав у своїхпоезіях і яку завжди усім серцем любив, жити не міг. Проголошене у віршах кредокликало “летіти щирим душам до Дніпра”, бо “живих і мертвих кличе Україна”.
Із змінами в України на початку 90-х років суспільство починає усвідом-лювати значущість М.Д.Руденка як людини і митця, правдивість його письменницькихі філософських уроків. Наш земляк нагороджений найвищим званням держави ГеройУкраїни, він став лауреатом Державної премії імені Тараса Шевченка та преміїВ.Винниченка. Він продовжує розвивати свою економічну теорію людського буття,розкриває душу в поетичному слові.
________________________
*Українська Гельсінська Група боролася за виконання ГельсінкськихУгод “—міжна- родного документу про права людини, підписаного і керівниками СРСР.
(Оліфіренко В.В.)
| Отзывы | Оставить отзыв |
