(1889 —1956)
Видатнийукраїнський радянський письменник Остап Вишня широко знаний на Україні, вРадянському Союзі і за рубежем. Протягом усього свого творчого шляху Остап Вишнявиступав як талановитий і неповторний митець, слово якого глибоко проникало впласти народного життя й успішно слугувало його безупинному поступові. Справедливобуде сказати: творчість гумориста надихалась і окрилювалась великим поняттямНарод, про що він полишив щирі свідчення в своїх щоденниковихзаписах.
“Який би я був щасливий, —занотував письменник 15 травня 1949р. в щоденнику, — якби своїми творами змігвикликати усмішку, хорошу, теплу усмішку, у радянськогонароду!
Ви уявляєте собі: народ радісноусміхнувся!
Але як цетрудно!”
Неоднораз, особливо на схилі літ,Остап Вишня з великою сердечністю говорив про суспільне покликання радянськогописьменника, про вірність нашого мистецтва правді життя, про любов і повагу долюдини праці. Органічність цих роздумів митець підтвердив своєю художньоютворчістю.
Народився Остап Вишня (ПавлоМихайлович Губенко) 13 листопада 1889р. на хуторі Чечва біля містечка ГруньЗіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області) вбагатодітній селянській сім'ї. Він закінчив початкову, потім двокласну школу вЗінькові, згодом продовжив навчання в Києві, у військово-фельдшерській школі,після закінчення якої (1907p.) працював фельдшером — спочатку в армії, а з часом —у хірургічному відділі лікарні Південно-Західних залізниць. Та, як згадувавписьменник, він не збирався присвятити себе медицині — тож, працюючи в лікарні,старанно “налягав” на самоосвіту, склав екстерном екзамен за гімназію і в 1917p.вступив до Київського університету; одначе скоро залишив навчання і повністювіддався журналістській і літературнійпраці.
Перший надрукований твір ОстапаВишні — “Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бутине може)” — побачив світ за підписом “П. Грунський” у кам'янець-подільській газеті“Народна воля” 2 листопада 1919р.
Тут булонадруковано ще кілька фейлетонів молодого письменника, а з квітня 1921p., коли вінстав працівником республіканської газети “Вісті ВУЦВК”, розпочинається період йогоактивної творчості і систематичних виступів у радянській пресі (псевдонім ОстапВишня вперше з'явився 22 липня 1921р. в “Селянській правді” під фейлетоном“Чудака, їй-богу!”).
Для формування істановлення письменницького таланту Остапа Вишні велике значення мали певнібіографічні чинники. Дитинство гумориста, як уже згадувалося, пройшло наПолтавщині, де особливо відчувались любов і шана до славетних земляків-класиків І.П. Котляревського й М. В. Гоголя (творами останнього майбутній письменникзахоплювався уже в шкільні роки); змалечку пізнавав Павло Губенко всі премудростіселянського буття, навіч бачив яскраві типи людей праці, захоплювався їхньоюсоковитою мовою, в якій часто озивалася дотепність народного гумору. Робота впресі стала своєрідним продовженням, уже на вищому рівні громадянської зрілості,цієї щоденної школи життя, що її сумлінний і спостережливий літератор проходив ізсправді винятковою невтомністю. Молодому журналістові і письменникові ОстаповіВишні вистачало життєвих спостережень і комічних барв — саме тому він мало нещодня міг виступати на сторінках “Вістей”, “Селянської правди” та інших видань зусмішками, фейлетонами чи й просто з лаконічними ущіпливими відгуками на ту чи туконкретну подію. Його слово користувалося незвичайною популярністю. Виходять одназа одною і збірки усмішок письменника — “Діли небесні” (1923), “Кому веселе, акому й сумне”, “Реп'яшки”, “Вишневі усмішки (сільські)” (1924), “Вишневі усмішкикримські” (1925), “Щоб і хліб родився, щоб і скот плодився”, “Лицем до села”(1926), “Вишневі усмішки кооперативні” (1927), “Ну й народ”, “Вишневі усмішкизакордонні” (1930); двома виданнями, 1928 і 1930 pp. вийшло зібрання “вишневихусмішок” (самобутній гумористичний жанр) у чотирьох томах тощо. Загалом жепротягом десяти років українською мовою (якщо брати до уваги і численніперевидання) з'явилося близько ста книжок вишнівської сатири і гумору, творигумориста друкуються в перекладах російською та іншими мовами братніх народівРадянської країни, тираж їх досягав, як на той час, колосальноїцифри...
О. Вишня здобуває визнаннясамобутнього майстра української сатири і гумору. Поряд зі своїми колегами пожанру — В. Елланом (як поет-сатирик друкувався під псевдонімом Валер Проноза),В. Чечв'янським, П. Капельгородським, С. Пилипенком, Костем Котком, В. Ярошенком,Ю. Вухналем (І. Ковтуном), М. Годованцем, П. Ванченком — автор вишневих усмішоктепер активно й плідно виступає в літературі. Він гостро висміює віджиле, чуже йвороже народові і пристрасно та послідовно підтримує паростки нового навиробництві, в побуті, культурі, в духовному бутті радянської людини, свогосучасника.
У 1934р. видатний радянськийгуморист був незаконно репресований і зміг повернутись до літературної праці лишев 1944р. Першим твором, що знаменував повернення письменника до літературноїпраці, стала “Зенітка”, опублікована в газеті “Радянська Україна”, 26 лютого1944р., — вона обійшла всі фронти, часто читалася по радіо, викликаючи теплуусмішку в бійців і трудівників тилу та додаючи їм віри в близьку перемогу надворогом. Як і раніше, О. Вишня всім серцем сприймає турботи і клопоти народні —економічні, політичні, морально-виховні, культурно-мистецькі, що сповназасвідчують збірка його політичних фейлетонів і памфлетів “Самостійна дірка”(1945), книжки усмішок “Зенітка” (1947), “Весна-красна” (1949), “Мудрістьколгоспна” (1952), “А народ воювати не хоче” (1953), “Великі ростіть!” (1955),“Нещасне кохання” (1956) та інші. Гуморист працює над перекладами творівросійської та світової класики — М. Гоголя, А. Чехова, О. Сухово-Кобиліна, МаркаТвена, О'Генрі, Б. Нушича, Я. Гашека, Я. Неруди, російських радянськихписьменників.
О. Вишня провадив і великугромадську роботу. Він брав участь у діяльності літературних об'єднань “Плуг” і“Гарт”, в організації та редагуванні, разом з В. Блакитним, перших двох номерівжурналу “Червоний перець” (1922) і продовжив працю в цьому журналі, коли 1927р.було поновлено його вихід. Відома робота Остапа Вишні в оргкомітеті Спілкирадянських письменників України та у Всесоюзному оргкомітеті, що здійснювалипідготовку до створення республіканської та союзної письменницьких організацій.Після Великої Вітчизняної війни О. Вишня — член редколегії журналу “Перець” і одинз найактивніших його співробітників, член правління Спілки письменників України,інших громадських організацій республіки, учасник численних зустрічей зчитачами.
До останніх днів життя (померОстап Вишня 28 вересня 1956р.) він віддавав талант і натхнення боротьбі завтілення в життя ленінських, комуністичних ідеалів.(…)
ЗубІ. Остап Вишня // Історія української літератури. —
Київ: Наукова думка, 1988. — т. 2. — С.431 —433.
По Вишня Остап найдены еще материалы:
Біографія Вишня Остап
Життєпис Вишня Остап
Життя та творчість Вишня Остап
| Отзывы | Оставить отзыв |
