Осип Маковей - галицькийОрфей
23 серпня 1867 року в Яворові на Львівщині народився Осип Маковей -поет, прозаїк, сатирик, публіцист, науковець, педагог, громадський діяч.
Iзтворами Маковея його земляки зазвичай знайомилися ще до того, як вміли читати.Наприклад, одним і найдавніших моїх спогадів є пісня, яку співали у свята мійдідусь, його сини, зяті й онуки:
Ми, гайдамаки, вічно однакі -
всепроклинаєм ляцькеє ярмо;
йшли діди на муки,
йдем і ми, правнуки.
Миза народ життя своє дамо!
Доки сусіди нам людоїди
ми, гайдамаки, якбули, так є;
вже часи минули, як ми шиї гнули,
і кожен з нас за всіхжиття дає!
Не тішся, враже, сорок поляже -
тисяч натомість стане доборби -
і ножі свячені на серця скажені
наточать знов потоптані раби.
Наша присяга: правда, відвага,
пімста за кривди люта і грізна,
щоза народ нам і смерть не страшна!
А однією з перших прочитаною моїм поколіннямкниг була повністю розкуплена в хрущовські часи, але (й тому) ні разу неперевидана в брежнєвські повість Маковея "Ярошенко". Зрозуміло, що розповідь проперемогу козаків на чолі із Сагайдачним під Хотином у 1641 році ми читали збільшою цікавістю, ніж про Павлика Морозова, який "заклав" своїх батьків, або проЗою Космодем'янську, яка спалювала хати селян, у яких квартирували німці.
Яктут не згадати запевнень творця новітньої Німеччини Бісмарка про те, що війнуПруссії з Австрією за Сілезію виграли не стільки його генерали, скільки шкільнівчителі, які виховували в майбутніх солдатах насамперед патріотизм і дисципліну.Озброєну французами до зубів 80-тисячну польську армію Галлера стрільціУкраїнської Галицької Армії гнали 1919 року майже без набоїв від Збруча до Львоватакож тому, що їх вчили такі шкільні вчителі, як Богдан Лепкий та Осип Маковей.Обидва вони ще й писали твори, якими переконували земляків не почувати себеодвічними невдахами, а згадати часи, коли предки рішучіше давали собі раду ізсвоїми кривдниками.
Мрію здобути кращу долю "хоч синам, як не собі" Маковейуспадкував від батька - яворівського міщанина, який хоч і тяжко заробляврільництвом та кушнірством, але послав сина до української гімназії у Львові й нафілософський (тобто філологічний) факультет Львівського університету. Щоб несидіти у батька на шиї, Маковей підробляв репетиторством, перекладами урядовихдокументів у магістраті й журналістськими публікаціями.
Літературні йорганізаторські здібності він виявив ще в гімназії - друкувався в гектографованихгазетах, які видавали самі учні, а коли ці неформальні видання заборонили, створивтаємний гурток "Згода". 1887-го був одним з організаторів журналу "Товариш" (разомз I.Франком, у справі якого Маковея також допитували жандарми 1889 р.). Післяуніверситету працював у газетах "Діло", "Народна часопись", "Буковина"(редактором), журналах ""Зоря", "Літературно-науковий вісник", одним ізорганізаторів якого також був він.
За свою антиурядову спрямованість цівидання часто конфісковувала й закривала поліція, тому Маковей здобув собі ще йфахи педагога та науковця-філолога. Закінчивши 1899 року семінар Віденськогоуніверситету, викладав у Чернівецькій учительській семінарії, а за дослідженняжиття й творчості П.Куліша отримав ступінь доктора філософії.
1914 року йогояк офіцера запасу врятував від передової лише статечний вік, тому він працюваввійськовим перекладачем, начальником чернівецької поштової цензури та врадіогрупі. А після війни - директором Заліщицької гімназії. Та не полишав іширокої літературної, наукової й громадської діяльності. Зокрема, таврував усатиричних творах живучих, до речі, й нині "каведеків", тобто хамелеонів, якідіють за принципом "куди вітер дме" (новела "КВД").
За безкомпроміснийпатріотизм під час українсько-польської війни й після неї потрапив 1921 року доЧортківської в'язниці, яка підірвала його здоров'я. Помер 21 серпня 1925 року - задва дні до свого 58-ліття. Виховані на його статтях, творах і лекціях земляки,яких він вчив ні за яких обставин не складати зброї, співали на його похороні: "Нетішся, враже, сорок поляже - тисяч натомість стане до борби".
Iгор ГОЛОД
| Отзывы | Оставить отзыв |
